українські вірші та картинки анімації Добрий зимовий день
Зимовий день почався з снігу
Зимовий день почався з снігу,
Засипав, що було до нього.
Свою почав писати книгу,
Він не хотів вписать чужого.
Зима прийшла, коли всі спали,
Хотіла всіх нас здивувать,
Вона свій графік так складала,
Щоб з перших днів вже царювать.
Листок вже перший написала,
На білім сніжнім полотні.
Картинки різні виставляла,
Нехай всі будуть білі дні.
Штрихи ці перші неумілі,
Тремтить, не в звичці ще рука.
Все ж перші порухи так смілі,
І так ця задумка тонка.
Запорошила всі дерева,
Сніжком прикрила і траву.
Вона сьогодні королева,
І всім це видно наяву.
Та замість снігу — раптом дощ,
Краплинки гучно ляпотіли.
Чи рано ти прийшла? Ну й що ж!
Тебе побачить так хотіли..
автор Н-А-Д-І-Я з сайту poetryclub.com.ua
В гарний день, зимовий день
Зранку вийшов ти лише,
А у серці хороше.
А у серці дзвоном грає сміх.
Бо лежить рівнесенько,
Бо летить дрібнесенько,
Бо вкрива пухкесенько
Все довкола сніг.
Всі дерева в новому
Одязі святковому,
Мов до шлюбу одяглись вони.
Грудень їх у сукні вбрав,
Кожній по фаті придбав,
В ріг задув, усіх позвав
В гості до зими.
Сонечко сховалося.
Мабуть, ізлякалося,
Що холодний сніг йому спече
Коси золоченії,
Губи гаряченії,
Щоки червоненнії,
Що дощем, стече.
Ти не бійся, сонечко,
Діти у віконечку
Ждуть тебе з ранкової пори.
У холодну дниноньку,
Вийди з-за хмариноньки,
В двір і до хатиноньки
Золота внеси.
І сніжок білесенький,
І дитя малесеньке
Усміхнеться, блиску набере.
І мороз, що з ночі ріс,
Щоб кусать за щоки, ніс
В темний і далекий ліс
Тихцем утече.
автор Любов Пікас
Зимовий день
Який сьогодні день погожий-
Все біло-біло навкруги!…
Чимось на казку він похожий-
Кругом сніги, сніги, сніги…
Так запорошила пороша!..
Так замережила зима!..
І сипе грудень-міхоноша
Снігів, що й стежечки нема…
І все так прибрано, святково-
Зима чарує білий світ
І роздає свої обнови
За стільки вимріяних літ!..
Кружляє нині світлотінню,
Торкається душевних струн,
Присипавши нудьгу осінню,
Згорнувши в кучугури сум…
І світлим, райдужним видінням,
Крізь призму срібла й кришталю,
Знов усміхається промінням
Моє дитинство наяву…
Й грайливо позира на мене,
Бере на санках дивний злет…
І манить погляд мій до себе
Цей сніговий пухкий замет…
Й ці діамантові сніжинки,
Що ніжно туляться до рук,
Знов повертають ті хвилинки
Крізь серця дивний перестук…
Мов зачарована навколо
Я розглядаю цю зиму-
Стоять дерева упівкола,
Пильнують казку снігову…
Заметені стежки дитинства…
Закуті у тремкий кришталь…
І сипле сніг…такий пречистий,
І засипа років печаль…
Й летять назустріч білогруді
І легкокрилі нові дні-
Прощається і цей вже грудень,
Святкові залиша вогні…
І все ж, як пам’яті обнова,
Надовго лишиться в душі,
Ця мить груднева, пречудова-
Ці дні зимові в кришталі…
автор Зінаїда Супрович
на зимових сторінках
побажання Доброї зими, заходьте: