українські вірші та картинки анімації про Мандарини
Мандарин це помаранчеве диво з ароматом ялинки, зими та Нового року!
Мандарин — латинська назва Citrus reticulata-вічнозелений кущ, сімейства рутові.
Батьківщина мандаринів — Південно-Східна Азія. В Індії вони стали культурною рослиною за кілька тисячоліть до нашої ери. У XII столітті мандарини поширилися в Китаї, а звідти потрапили до Японії. Сьогодні мандарини вирощують в субтропічному кліматі областей Середземномор’я та на Кавказі. Цікава історія походження назви мандарина В результаті китайських чиновників, як прекрасні помаранчеві плоди, стали називати мандаринами в багатьох європейських мовах. |
Чим пахнуть мандарини. . ?
Дитинством, мабуть, пахнуть мандарини,
Днем Миколая, Новим Роком і Різдвом,
Як під подушками знаходили торбини,
Та всі родиною збирались за столом…
Ще мандарини пахнуть дивом казки,
Морозом… снігом… іноді й дощем,
Обіймами батьків, безмежжям ласки,
Хоча життям уже своїх дітей ведем.
Дитинством, мабуть, пахнуть мандарини,
Санчатами, що мчали стрімко нас згори,
Лижнею з гірки, де протоптані стежини,
Сніговиком, який прийшов до дітвори…
Ще мандарини пахнуть дивом казки,
Хоч в Миколая тоді татків голос був,
Коли для ляльки він приніс коляску,
Бо ж про усі бажання наші не забув…
Дитинством, мабуть, пахнуть мандарини,
Ялинкою від тата, танцювала що в кутку,
Коли кутю й узвар ми з мамою варили,
До хрипоти, під вікнами співали коляду…
Ще мандарини пахнуть дивом казки,
Ангеликом, що над ялинкою літав,
Різдвом, що дітям краще навіть Пасхи,
Вечірнім дзвоном, що у храм скликав…
Дитинством, мабуть, пахнуть мандарини,
Тому казкові завжди даруватимуть дива,
У дні передсвяткові, я завжди – дитина,
Що в Чудо вірить та у Магію Різдва!
автор Іванна Осос
Мандарини
Гей, було це на риночку, громадяни любі.
Продавали мандарини хлопці чорночубі.
А ті фрукти купувала молода дівиця,
У якої довгі ноги й куцая спідниця.
Склала фрукти та дівиця у свою корзинку
І впустила ту корзинку просто серед ринку.
Як нагнулася збирати діва мандарини —
Описать пером не можна дивної картини!
Мандаринники до неї кинулись прожогом,
Поставали на коліна, наче перед Богом.
Все зібрали, розшукали найдрібнішу штучку.
Попрощалася дівиця з хлопцями за ручку.
Веселенькі до прилавка повернулись хлопці,
А там грошиків немає, пусто у коробці.
І хіба ж дівиця мила в тому винувата,
Що піймались, як то кажуть, на живця хлоп’ята?
автор Павло Глазовий
Мандарини
А пам’ятаєш — сніг, зима і мандарини,
які з тобою їли на морозі?
Метіль довкола, маршрутки і машини,
і ми з тобою закохані в облозі…
Ти все тікав в обійми до дружини,
чомусь не лив мені словесний бруд,
лиш змерзлими руками чистив мандарини,
а нас тим часом помітив пересуд…
Єдине, що просив мене — чекати,
і проводжав холодну тільки до зупинки,
а я хотіла з тобою засинати,
ховаючи в кишені мандаринки.
Мій шарфик пахне цитрусом і снігом,
і поцілунком ніжним у щоку,
і мріями про те, як будеш дідом,
ти мандаринкою порадуєш стару…
автор Наталіна Губко