гарні українські вірші та картинки анімації про Яблука
Яблука
Слово яблуко в слов’янських мовах є одним з найдавніших.
Спільнослов’янське — jablъko, давньоруське — яблъко — куля.
Яблука — найдавніші з плодів, якими коли-небудь ласувала людина.
Дикорослими яблуками предки сучасної людини харчувалися завжди. Перші яблука були маленькі та кислі на смак, такі і зараз можна зустріти в лісі. А ось культурні сорти яблуні з’явилися на території сучасного Казахстану, який можна вважати батьківщиною всіх яблук. Звідси яблуня перебралася спочатку в Азію, а потім в Європу. Сама назва столиці країни Алмати означає в перекладі з казахського — батько яблук. Завдяки яблукам, Архімед відкрив закон гідростатики: на тіло, занурене в рідину, діє виштовхуюча сила. За легендою, він від злості на служницю став топити яблука, так як вона невчасно їх принесла. І в процесі цього заняття він зробив своє головне відкриття, відоме як закон Архімеда. І, звичайно ж, одне з найбільших наукових відкриттів нового часу, за легендою, теж пов’язано з яблуком. Вважається, що Ньютон прийшов до закону всесвітнього тяжіння, звернувши увагу на яблуко, що впало з гілки, і вперше задумавшись над тим, чому, власне, предмети падають вниз. |
Яблука
Я люблю, як буває осінню
пахне яблуками у хаті.
Он лежать вони, повні просині,
повні сонця, немов на святі;
крутобокі і вітром точені,
на весілля десь приурочені,
повисають на гільце зрубане
і самі бубонять, як бубони…
Звуться зорями і ранетами,
повні пахощів, соком гожі,
доспівали попід планетами,
і планети — на них же схожі.
Мились росами десь під тучею,
в землю падали в добрім літі,
і ставала земля пахучою,
ніби яблуко на орбіті…
автор Андрій Малишко
Самотнє яблуко
Останнє яблуко самотньо
Зависло в сірому гіллі.
Осінніх днів безповоротність
Давно вже ввірена судьбі.
Налите сонцем і жагою
Палким вогнем горить в імлі,
І, мов цілющою водою,
Спада по краплі до землі.
У цій осінній круговерті
В дарунок вічність, а чи мить:
Коли усе підвладне смерті,
Воно так сонячно горить.
автор Володимир Литвин
Яблука
коли йдеш збирати яблука,
які ще вчора вгризались в небо,
а тепер рум’яніють
у обіймах високої трави й
заклично виблискують
залишками хмар,
такими холодними,
що пальці обпікає і судомить
від доторку;
коли несеш їх у подолі,
відчуваючи,як вони твердими боками
штурхають один одного;
коли розкладаєш їх на столі,
а вони всотують в себе сонце,
так, що непомітно приходить вечір;
коли береш в руку
цю теплу наочну
модель любові,
підносиш до щоки
і відчуваєш як звідти
по-домашньому пахне
приборканою осінню,
тоді розумієш, що живий.
автор Наталя Боровик
1 2
цікаві сторінки про осінні фрукти
та гриби, заходьте:
Груши
Гриби