українські вірші та картинки анімації про Квіти зими
Квіти серед зими
Зима… Надворі знов негода
У кризі скована земля…
Серед такої непогоди
У серці квітень розцвіта.
Квітки задихали пахуче —
Навколо білий сніг розтав,
А вітер теплий, не колючий
Розвіяв дивний запах трав.
Зима — а пахощі весняні,
Зима — а в серці все цвіте:
думки, надії, сподівання…
А білий сніг мете, мете…
автор Надежда М.
Замела ніжні квіти зима
Замела ніжні квіти зима,
І умерли під снігом вони.
Інші квіти в диханні весни
Розцвітуть, але тих вже нема.
Одспівали в садах солов’ї,
Дням минулим нема вороття.
І хвилини прожиті мої
Замітають сніги забуття.
Знаю, там десь моря темноти…
Але все, що любив я, чим жив,
Моє щастя, і ніжність,
І гнів я у пісні б хотів зберегти.
автор Володимир Сосюра
Прощайте квіти!
Прощайте квіти! Закінчилось літо.
Минули дні, надії вже нема…
Вже не любов керує білим світом,
А білий сон… Зима… Зима… Зима…
Звучить печаль осіння на мінорі,
Та з павутиння не міцна струна.
Осіннє сонце хилиться за гору,
Неначе осінь – то його вина.
З останніх сил вже світить, та не гріє,
Холодний скарб нам кидає до ніг…
Любов пішла… А Віра і Надія
Зневірились… І йде над світом сніг…
автор Марія Зубрій
А осінь зиму привела
А осінь зиму привела,
Коли всі спали, уночі.
Вона ж сама-одна була,
Повсюди темно, ні свічі.
А хмари сніг уже несли
І все посипали в дворі.
То ж нічку в казці провели,
А вранці — сонечко вгорі
І всюди біло, все в снігу,
Останні квіти і кущі.
Сніг квіточки зігнув в дугу,
Та не надовго, бо дощі
Все змиють, сонце припече,
Й зима швиденько відійде.
Усе довкола потече
Й не стане снігу геть, ніде.
Ще не пора. Ще не зима,
Лиш натяк, що вона в путі.
І пізня осінь знов сама,
Ось так буває у житті…
автор Надія Красоткіна
Сніг з морозом поморозив
всі на полі квіти…
— Десь зима та не скінчиться! —
Нарікають діти.
Ждіте, ждіте, любі діти!
Літо знов прилине,
Прийде мила годинонька,
Як зима та згине;
І заквітне наше поле,
І зазеленіє,-
Знов його весна прекрасна
Квіточками вкриє.
Леся Українка
◊◊◊
Заблукав у хмарах
сніжок — пустунець…
І пробіг землею
вітерець — гордець…
Обнімались пташки
крильцями змахнув…
Спали вже комашки,
вечорок зітхнув.
Ти дивилась в очі
сонно і без слів…
Струмок десь хлюпоче,
місяць небом брів.
Я не міг мовчати,
але промовчав.
Я хотів кохати,
як кохать — не знав…
…А уранці ніжний
впав на квіти сніг…
І кохання наше
у собі… зберіг…
автор Іван Житник
ще вірші та картинки анімації:
Квіти Осені
Хризантеми та сніг
Троянди та сніг
Квіти Весни