українські вірші та картинки анімації про Фізаліс
Фізаліс — латинська назва Phýsalis-найбільший рід рослин сімейства Пасльонові.
Фізаліс отримав свою назву від грецького φυσαλίς — роздутий. А за схожість з відомим атрибутом східної культури отримав найменування китайський ліхтарик.
Батьківщина фізалісу — Південна Америка, вважається, що саме інки першими стали вирощувати і вживати фізаліс. З півдня фізаліс, або як його ще називають, мексиканський томат, був завезений в Північну Америку, а в XVII столітті – в Європу та Азію. Декоративний фізаліс відносять до сухоцвітів, буває лимонно-жовтим, яскраво-оранжевим та червоним. Вважається, що фізаліс слід дарувати при абсолютно конкретних обставинах. Жінка дарує їх чоловікові, коли дізнається, що вагітна, а чоловік — жінці, щоб натякнути, що непогано б обзавестися дітьми. |
| Легенда про фізаліс Колись удавнину величезний дракон проковтнув Сонце. У всьому світі стало темно і все живе на Землі стало гинути. І тоді сміливий юнак вирішив битися з драконом і повернути людям Сонце. Відправившись на пошуки чудовиська, юнак захопив з собою лише маленький ліхтар. У запеклій сутичці дракон був повалений і сонце повернулося на небо. А юнак, засліплений світлом, від несподіванки упустив свій світильник. Ліхтар, що впав, не розбився, а перетворився на кущ, усіяний дрібними помаранчевими ліхтариками. Так на світ з’явилася дивна рослина Фізаліс. |
Фізаліс — китайський ліхтарик
Із побажанням ліпшого всього
Здається, що ось-ось злетіти мають.
Та ні, їх міцно стебельця тримають,
Їм місця не покинути свого.
Замість свічок зернятка-намистини
Природа запалила. Тихо сяють
І до снігів протриматися мають.
Їх звільнить від зими весняна днина.
Навіки згине вже їх колір ясний,
А для прикраси – мов модель готова:
Із скані ніжної прожилинок — основа,
Перлина змінить ягідку прекрасна.
автор Валентина Зав`ялова
Фізаліс
На вікні догорає серце,
Вранці вирване з трав осінніх.
Мій коханий, пробач, не сердься!
Я згубила це небо синє.
Замість нього світилась рана
Й проглядався відкритий космос.
Не сварися, прошу, коханий!
Надто жаль запізнілу осінь…
Наші долі таки розпались
В метушні нелюдського світу.
Те, що мало, давно вже сталось.
Що не мало – пішло за вітром.
Розпашілі обличчя наші
Гріє сонце й холодить праліс…
Ти, коханий, вже не пробачиш
Мені знищений твій фізаліс.
автор Оля Стасюк
Лишиться вірш…
На клумбі пломеніється фізаліс.
На лаві ґвалт здіймає дітвора.
Купити б ліс,
щоночі до світання
Блукати між картинами без рам.
У місті я — мов на тремкій долоні.
Свинцеві хвилі…
Гамір площ і бірж…
Тримаюся.
Цей стан, як дощ — обложний,
Колись мине.
Лишиться тихий вірш.
автор Свiтлана-Майя Залiзняк
Фізаліс
Фізаліс помаранчево-багряний,
Мов теплий, шовковистий каганець,
Закоханий у осінь, чи коханий,
Чи просто часу вірний посланець…
Горить на парапеті дум безсонних,
Пастеллю розливаючись в роках,
По смутках і по радощах сезонних,
По списаних чорнилом сторінках.
Торкаючись невимушено ґрунту
Життя стежин заплутано-складних,
Які ведуть із пункту і до пункту,
Ведуть без відпочинку й вихідних…
Де світиться фізаліс на узбіччі,
Мов теплий, шовковистий каганець,
Мов усмішка на осені обличчі,
Чи просто часу вірний посланець…
автор Sukhovilova з сайту poetryclub.com.ua
ще цікаві сторіночки
про Осінні квіти, заходьте:
Жоржини
Хризантеми
Чорнобривці