українські вірші та картинки анімації про Конвалії
Конвалії — назва походить від латинського Convallaria majalis, що означає: Лілія долин, квітуча в травні.
Конвалії
Не плач. Бо квіти важко так страждають,
Вмиваються росою, мов слізьми.
Тим часом ніжно світлом заливають
Промінчики твої щасливі сни.
Не плач. Я знаю, що ще вчора зранку
Ви разом умивалися в росі.
Сьогодні піднялась ти на світанку,
Зустріла сонце… А вона – вже ні.
Вона послужить чарівній людині,
Врятує серце і людське життя.
Вона в букеті, знаю, не загине.
Я знаю точно… Бо зривала я…
Колись бабуся рвала зроду-звіку
Тут трави – й лікувалась вся сім’я.
Тепер нарвала я й зробила ліки,
Як вчила змалку ще мене вона.
Я вірю, що бабуся встане з ліжка
І знов у ліс і до ріки прийде.
Чарівною ж весною тишком-нишком
Твоя сусідка з корінців зійде.
Буде співати щастя у віконці
Для юної, прекрасної весни.
Бабуся буде сяяти, мов сонце,
Конвалії цвістимуть, як завжди
автор Оля Стасюк
Простіть мені, конвалії
Весна лужок між липами
Перлинками усипала,—
Прибрала темнолистими
Конваліями чистими.
На липі зяблик ценькає.
Тримаю квіти жменькою,
Навіщо рвав — не відаю,
Побавлюсь-бо — й розкидаю.
Лишив жмуток під липою,
А сам заледь не хлипаю…
Покривджені, пов’ялії,
Простіть мені, конвалії!
автор Олександр Пархоменко
Конвалії
Із зеленої сорочки,
Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх — угадай.
Це конвалії у гаї
На галявині цвітуть.
І ніде, ніде немає
Кращих квіточок, мабуть.
В них так пахощів багато,
Цвіту свіжого, роси.
Хай ростуть, не буду рвати, —
Шкода їхньої краси!
автор Марія Познанська
Срібло нічних конвалій
П’янкі конвалії розквітли,
Голівки підняли несміло,
Тьмяніли в місячному світлі
У звабу ночі біло-біло.
Враз місяць промінцем для втіхи
До ніжних пелюсток торкнувся,
І полилися зойки тихі,
Аж ліс відлунням захлинувся.
Мов додзвонитись намагались
До сяйва місяця ясного,
Весняним дійством колихались
В обіймах трепету нічного.
Ліс танув в мареві світанку,
Чарівним звукам дивувався,
А дзвін конвалій наостанку
В світ ночі сріблом розливався.
автор Тетяна Чорновіл
Лісовий дзвіночок
Рано-вранці, пораненьку
Усмішку мою тихеньку
Викликає друг малий
Чудний дзвоник лісовий.
Він і зранку й до світання
Все бринить, бринить, бринить,
Усміхається зарання
І як сонечко горить.
автор Катерина Піщук
ще вірші та картинки анімації
про Весняні квіти:
Підсніжник
Пролісок
Нарцис
Тюльпан
Кульбаба
Ірис
Вишня