українські вірші та картинки анімації про Гладіолуси
Гладіолус
Назва походить від латинського gladius — меч і пов’язано з тим, що листя гладіолуса за формою нагадують шпаги, звідси і інша назва – Шпажник.
Традиційно Гладіолус — чоловіча квітка, що нагадує про лицарство, справжній Король перемоги, вважають, що так і звучала перша німецька назва гладіолуса. Легенда про Глад Іолуса Принц той же час відправився визволяти дівчину з полону. |
Гладіолуси
Роки, мов верби, хиляться додолу,
Позаду губиться блакитно-біла путь,
Там гладіолуси пахкі́ несу я в школу,
Що біля хати нашої ростуть.
Здається, був букет мене завбільшки,
І вабив світ дорослих таємниць,
Як добре йти так просто в школу пішки!
Вглядатись в риси незнайомих лиць.
Як було добре! Як було безпечно!
І очі вчительки старої ледь вогкі,
І нескінченний день, і все доречно,
І гладіолуси в моїх руках пахкі́!
автор Роман Лілея
Прощальні гладіолуси
Ще довго так в твоєму голосі
Дзвеніли сміхом кришталі.
Блідо-рожеві гладіолуси
Прощально шерхли на столі.
І в передзахіднім промінні
З блакитно-білої імли
Ще довго так вуста кармінні
Мені трояндами цвіли.
А ти вже йшла, ішла назавше,-
В журбі від маківки до п’ят,-
Своєї долі не впізнавши
У найсвітлішому із свят.
Не раз насню іще ночами,
І спомин серце обпече:
Цілую довго і нестямно
Тебе в сумне твоє плече.
автор Борис Мозолевський
Гладіолуси
Немов з гарячки в осінь увійду…
Так гірко споглядати, як вмирають
Багряні гладіолуси в саду-
Забутий клаптик вкраденого раю
З обіймів літа, з теплих кольорів,
Духмяних трав, що росами сповиті…
За небокраєм серпень догорів,
Втопившись у замріяній блакиті.
Летять пелюстки, ніжні і легкі,
Як подих серця в миті ностальгії,
І краплі крові в скошеній траві
Так поминально тліють в безнадії.
Осіннім сонцем вигріта земля
Крізь пагони ще п’є живу вологу,
А понад вечір капосна мушня
Влаштовує над квітами облогу.
І дотліває буйний мій квітник
Багряних гладіолусів тендітних-
Як безпорадно дихають вони
Мені у душу, що з гарячки квітне…
автор Наталя Данилюк
Білі гладіолуси
Сріблив тіла язичник-повня,
Пив чай із липи липень-сад,
П’янких бажань алеї повні
Гортали спогади назад.
Непевний сон підводив риску,
Шарівся ранок-маніяк!
Ковтало небо чари-віскі,
Допивши втомлено коньяк.
Впускав у вікна силу космос,
Застряв у пляшці корок-час…
І тільки білі гладіолуси
Снували домисли про нас.
автор Василь Кузан
ще вірші та картинки анімації:
Квіти літа
Троянди
Лілеї