українські вірші та картинки анімації Вишня цвіте

листівка анімація вишня цвіте україна

Українська легенда про Вишню
Жила колись в Україні родина. Чоловік козакував на Січі, коли вороги нападали, а в мирний час сіяв хліб на своєму хуторі. Жінка допомагала йому й наглядала за дітьми. Було в них п’ятеро синів і одна донька. Жили собі та працювали, досягли вже якогось достатку. Обминало їхнє обійстя будь-яке нещастя та лихо. Від татарського й польського розорення оберігав глибокий байрак, у якому ховалася невеличка похила хатинка та хліви, а ще гострі шаблі й стріли батька й синів.

Як наслала цариця Катерина на вкраїнські землі своїх вояків, то знайшли вони той щасливий хутір і взялися до пограбування. Билися з непрошеними гостями батько й сини, проте не змогли подолати натиску загарбників. Кинулися кати до хати, та на порозі стала зі самострілом мати. Поклала кулею отамана тих розбійників, одначе з іншими вояками не впоралася.

Залишилася живою лише донька. Поховала вона матінку в садочку, й на тім місці виросло деревце, що навесні зацвіло пишним білим квітом, а влітку налилося червоними ягодами, схожими на краплини крові. Милувалася дівчина квітом деревця, коли скуштувала смачних ягід, відразу заснула. Наснилося її те деревце, а з нього наче вийшла постать матері.

— Видиш ня, донечко? — шепотіли люблячі вуста.
Відтоді те деревце всі люди називають — Вишня.

листівка анімація вишня сад україна

Садок вишневий коло хати
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сем’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
Тарас Шевченко
В казематі VIII

картинка анімація вишня цвіте

Вишня України
Он дерево цвіте, яке прекрасне!
Високе, гарне і хвилясте.
І все покрилось квіточками —
Це мабуть вишня, дихає так плавно…
Шепоче вітер, сонце сяє,
Пташки щебечуть, море грає,
Але йому все ж так самотньо
А сонце гріє, так спекотно
І ніби море б’є об скелі,
А дерево стоїть в пустелі.

Печаль за рідним краєм
Панує у цієї кралі.
Колись вона росла на вишні
Червоногруда й така пишна
І все ж таки відірвана від щастя
Покинута жорстоко у піску.
Минуть ті дні, години і хвилини
І ти вже будеш деревина

Не бійся, не сумуй,не плач
Ти взята із самої України
Хоч і покинута в далекій цій країні
Рости, буяй ти цвітом пишним
Й червоногрудими ти вишнями
Зкупаючись із моря люди вийдуть
І глянуть на той бік так дивно
І кожен говорить про тебе стане
«Он дерево цвіте, яке прекрасне!
Високе, гарне і хвилясте
І все покрилась квіточками
Це ж мабуть вишня, дихає так плавно!»
автор Богдана Шевчук

більше квітів на сайті за алфавітом