українські вірші та картинки анімації про Соняшники

листівка анімація квіти соняшники поле

Соняшники
Назва пов’язана з особливістю квітів повертатися до сонця.
Та й схожа ця рослина на сонечко.  Блакитне небо та жовті поля, засіяні соняшником — це наша Україна!

Батьківщина соняшнику — Північна Америка. Почали вирощувати рослину дуже давно, деякі археологи стверджують, що соняшник почали оброблятися ще до пшениці.
Індіанці вживали насіння соняшнику в розмеленому вигляді, як ми вживаємо борошно, виробляли масло, витягували пурпурову фарбу.

В Європу соняшник завезли іспанські завойовники приблизно на початку 16 століття. Спочатку рослину вирощували як декоративну, а в 18 столітті почалось виробництво олії з соняшнику. В Україні квітка з далекого континенту прижилася дуже швидко. Родючі степові ґрунти, вдосталь сонця — умови ті, що треба.
Для українців соняшник — один із образів Батьківщини, символ родючості та процвітання, сили і добробуту.

Сумує соняшник схиливши голову,
Не бачив сонечка вже пару днів.
Йому від суму того є боляче,
Але він сильний, тому мовчить.

Ніхто не втішить такого велета.
Ніхто не візьме його журби.
Йому б між хмарами відчути променя,
Тоді би зникли сумні думки.

Та небо щільно затягло сизими.
Як у довічно-глухій тюрмі.
Лишилось тільки сховавшись плакати,
У неутішній своїй журбі.
автор Толік Панасюк

листівка анімація квіти соняшники натюрморт

Легенда про Соняшник Як дівчина стала квіткою
Коли на світі нас ще не було, то сонце сходило на землю зі своїми дочками. Вдень вони жили на землі, а ввечері йшли спочивати на небо.
Одного дня веселилися вони в гаю, а як стало сонце сідати, почали збиратися додому. Коли дочки були вже далеко від гаю, то найменша згадала, що забула свій вінок.
Повернулася дівчинка й побачила гарного парубка з віночком у руках. Він обняв дочку сонця, став цілувати та казати чарівні слова. Хлопець обіцяв кохати все життя так, що їй буде з ним краще ніж у батька сонця.
Юна дівчина погодилася жити на землі, де співає соловейко, цвіте черемуха, існує любов. Сонце кликало дочку додому, сердилося, говорило, що на землі їй буде дуже важко жити. Але дівчина зосталась з коханим.
Так у дівчинки почалося звичайне земне буденне життя. Чоловік більше робив, ніж говорив своїй гарній дружині ніжні слова, а бувало що зовсім забував про неї. Дівчина мало бачила коханого, сумувала за ним, говорила, що він, мабуть, розлюбив її. А хлопець відповідав, що земні люди люблять інакше, бо бачать щастя в любові, що єднається з радістю у праці.
Тоді дівчина попросила, щоб чоловік навчив її працювати, вона хотіла стати земною, а він все мовчав. Потім красуня ще більше засумувала за батьком, за зірками — сестричками. Забула дівчина про свою гордість і закралася непомітно до батьківського царства. Але сонце не могло забрати до себе дочку, яка вже вросла в землю, воно тільки скропило її своїми слізьми.

І тоді дівчина-красуня стала квіткою, що тужила весь час за батьківщиною, завжди повертаючи голівку до сонця. Назвали її соняшником.

Соняшник
І де він взявся на одній нозі,
Ще й вишкірястий, з головою-ситом?..
Колись ховався в сивій дерезі,
Ач, виріс — чепуриться оксамитом!..

Чи мо` насіння випало з руки,
Чи пташка з дзьоба зерня загубила?..
Високий — не потрібні каблуки,
Хіба що, як в лелеки, пишні крила.

Щоб міг злетіти легко в небеса…
В обійми сонцю впасти блискавично.
Та не відпустить ніженьку земля,
Бо ж у домівц затишно і звично…
автор Ганна Коназюк

картинка анімація квіти соняшники

Балада про соняшник…
В соняшника були руки й ноги,
Було тіло шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки вітром,
Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці.

І купався коло млина і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари у небі…

І застиг він на роки і на століття
В золотому німому захопленні:
-Дайте покататись, дядьку!
А ні, то візміть хоч на раму.
Дядьку, хіба Вам шкода?!

Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.
автор Іван Драч

Цвітуть соняшники
Ще вчора соняхи були
Непоказні, незрячі,
А нині зверху розлили
Моря жовтогарячі.
Біжить до сходу по росиці
За соняшником сонях,
Як вершники золотолиці
На невидимих конях.
автор Віктор Кочевський

1      2
ще вірші та картинки анімації:
Літні квіти
Маки
Мальви