українські вірші та картинки анімації про Соняшники
Соняшники
Назва пов’язана з особливістю квітів повертатися до сонця.
Та й схожа ця рослина на сонечко. Блакитне небо та жовті поля, засіяні соняшником — це наша Україна!
Сумує соняшник схиливши голову,
Не бачив сонечка вже пару днів.
Йому від суму того є боляче,
Але він сильний, тому мовчить.
Ніхто не втішить такого велета.
Ніхто не візьме його журби.
Йому б між хмарами відчути променя,
Тоді би зникли сумні думки.
Та небо щільно затягло сизими.
Як у довічно-глухій тюрмі.
Лишилось тільки сховавшись плакати,
У неутішній своїй журбі.
автор Толік Панасюк
Цвітуть соняшники
Ще вчора соняхи були
Непоказні, незрячі,
А нині зверху розлили
Моря жовтогарячі.
Біжить до сходу по росиці
За соняшником сонях,
Як вершники золотолиці
На невидимих конях.
автор Віктор Кочевський
Балада про соняшник…
В соняшника були руки й ноги,
Було тіло шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки вітром,
Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці.
І купався коло млина і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари у небі…
І застиг він на роки і на століття
В золотому німому захопленні:
-Дайте покататись, дядьку!
А ні, то візміть хоч на раму.
Дядьку, хіба Вам шкода?!
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.
автор Іван Драч
Соняшник
І де він взявся на одній нозі,
Ще й вишкірястий, з головою-ситом?..
Колись ховався в сивій дерезі,
Ач, виріс — чепуриться оксамитом!..
Чи мо` насіння випало з руки,
Чи пташка з дзьоба зерня загубила?..
Високий — не потрібні каблуки,
Хіба що, як в лелеки, пишні крила.
Щоб міг злетіти легко в небеса…
В обійми сонцю впасти блискавично.
Та не відпустить ніженьку земля,
Бо ж у домівц затишно і звично…
автор Ганна Коназюк
Осінь у соняшниках
Соняшники край дороги
Тепле літечко вітали,
Ввись до сонця золотого
Жовті личка повертали.
В тихім вітрі колихались,
Рахували дні пригожі,
Ніжно сонцю усміхались
Квіти, так на сонце схожі.
Сонце сяяло велично,
Духмяніли п‘янко трави,
І здавалося, що вічно
Будуть літні дні ласкаві.
Та прогнала осінь літо,
Рвались в бій вітрів навали,
Квітам сонячним сердито
Пелюстки всі обірвали.
А вони сумної днини
Вниз голівки нахиляли,
Від негоди насінини
В теплих кошиках ховали.
Буре листя шелестіло,
В дощ згадавши сонця ласку,
Насінинкам шепотіло
Променисту літню казку.
автор Т. Чорновіл
Соняшник
Соняшник у полі,
Жовтокольоровий,
Повернув до сонця
В пелюстках голови.
Сонечко у небі
Жваво оберталось,
А жовтоголові
За ним повертались.
Мабуть він від того
Жовтокольоровий,
Що під жовтим сонцем
Увесь час голови
автор Олександр Мамонтов
вірші та картинки анімації про Літні квіти:
Лілеї
Маки
Мальви
Ромашки
Троянди