Рудбекія

Батьківщина Рудбекії — Північна Америка, багато її види ростуть в преріях.
Перші поселенці, звернувши увагу на красиві квіти, не тільки стали вирощувати їх, як декоративну рослину, але і привезли насіння рудбекії в Європу, давши рослині поетичну назву чорноока Сюзанна, через темно забарвлені серцевини суцвіть. Форма суцвіття — кошики, мабуть, визначила народну німецьку назву Сонячний капелюх.

Рудбекію називають квіткою осені, хоча цвітуть різні її сорти з початку літа і до перших заморозків.
Квітки рудбекії — найрізноманітніші, є рудбекії схожі на ромашки з довгими вузькими пелюстками і великою оксамитовою серединкою. Є махрові — золоті кулі з густомахровими кулястими суцвіттями. Забарвлення пелюсток рудбекій має величезну палітру від ніжно-лимонних, золотисто-жовтих відтінків до густо- помаранчевих і насичених шоколадно-коричневих.
Прекрасна квітка, що дарує нам сонце навіть в похмурі осінні дні!

Легенда про рудбекії
Всім відомо, що гноми — народ працьовитий та небайдужий до золота. І ось якось сім’я гномів до вечора добувала золоту руду, добула цілу гору. Притомилися гноми і вирішили, що відвезуть руду на місце вранці, а зараз непогано було б відпочити після трудів праведних. Так вони і зробили. Тим часом в село поверталися дроворуби, побачили вони золоту руду, серця їх наповнилися жадібністю, руки самі скинули з возів дрова і завантажили на них руду. Приїхавши в село, дроворуби поділили знайдене багатство між собою і кожен вивантажив свою частину видобутку біля свого будинку.

А гноми прокинулися серед ночі від смутної тривоги, послали найвідповідальнішого подивитися, що ж там з їх рудою. Коли ж повернувся гном, то розповів своїм братам, що сталося, гноми розсердилися і вирішили покарати дроворубів.
Коли ті, прокинувшись вранці, пішли подивитися на привезене вночі багатство, то ніякого золота не виявили. Замість нього погойдувалися на вітрі золотим багаттям прекрасні яскраво-жовті квіти.
З тих пір ці рослини і стали звати Рудбекія