українські вірші та картинки анімації про Жовтень
Яким кольором жовтень?
Жовтень середина осені — її яскрава пора. Розфарбовані вереснем листочки кружляючи падають на землю, все навколо всипане різнобарв’ям опалого листя. Перша половина жовтня це жовтий, помаранчевий, червоний колір, але пізніше починаються дощі, холоднішає і все стає сіро коричневим…
Жовтень
Час жовтіння листя. Цю назву місяць має ще з часів Київської Русі. В народі його називали грязень, хмурень, листопадник, зазимник, весільник.
Прислів’я та приказки про Жовтень
◊ Жовтень ходить по краю та й виганяє пташок з раю.
◊ Вересень пахне яблуками, а жовтень — капустою.
◊ У жовтні гріє ціп, а не піч.
◊ Плаче жовтень холодними сльозами.
◊ Ходить жовтень по краю та й виганяє птахів із раю.
◊ Жовтень хоч і холодний, та листопад його перехолодить.
◊ В жовтні з сонцем розпрощайся, ближче до печі підбирайся.
Жовтень…
І листя жовтіють красиво
Та червоніють і хмари летять…
Жовтень…
Він голить поодинокі дерева,
Но ще зеленіє трава і тополь…
Жовтень…
Шукаєш проміні солнця,
Від запаху листя … затримуєш подих …
Жовтень…
Чому же сумні твої очі?
В них стільки тепла і глибини…
автор Андрей Зацепин
Жовтень
Од багать, що вересень покинув,
Пойнялись пожежами ліси.
Вже й дощі періщать без упину,
Та ніяк не можуть погасить.
Палахтять приречено діброви,
Листя приском стелиться до ніг.
Там його під ранок на Покрову
Відцілує біло перший сніг.
автор Олег Завадський
Жовтень
Вранцi Осiнь трохи змерзла,
Треба якось зiгрiвати:
Теплi днi намалювати
Здумав Жовтень — майстер пензля.
Враз на тiй його картинi
Сонце весело свiтилось,
Жовтим соняхом котилось
По яснiй небеснiй синi.
Море барв в осiннiм листi,
А на яблуках — рум’яна,
Панi Осiнь гарно вбрана,
В горобиновiм намистi.
Осiнь глянула, зрадiла,
Що картина так вдалася,
В жовте листячко вдяглася
Й Жовтня в танцi завертiла.
автор Тетяна Чорновіл
Жовтень
В жовтні жовте сонце гріє
Так, що все навкруг жовтіє.
Жовті квіти і листочки,
Жовті дині й огірочки,
Що достигли на насіння,
Бо прийшла пора осіння.
автор Ганна Черінь
Осінь
Сумує жовтень в нашому саду.
Поодцвітали мальви сніжно-білі,
Хмелі перебродили у меду,
І журавлі полинули у вирій.
Вже не сміються ластівки малі.
Не золотіє мак духмяним цвітом.
А яблуні – заплакані й сумні…
Вони не скоро знов побачать літо.
Все листопади вдаль перенесли…
Бузкова тиша. Сад тривожно-синій
Смородина ще в залишках золи.
А на гілках цвіте холодний іній.
автор Н. Донець
1 2