українські вірші та картинки анімації Добрий зимовий вечір
Зимовий вечір
Зимовий вечір проситься до хати…
Йому зігрітись хочеться в теплі.
Хутенько чаю заварю із м’яти.
Й пиріг уже готовий на столі.
Зима хурделить ніжно сніжно-біло.
Бешкетник-вітер гріється в танку.
Мороз малює візерунки вміло.
Фіранку місяць лагідно торкнув.
Сріблясті витанцьовують сніжинки.
Чаклунка творить за вікном дива.
Зимовий вечір… Мрію наодинці.
Бувають зайві іноді слова…
автор Ніна-Марія
Зимовий вечір
Збирає вечір у мішок зірки,
Затамувавши подих, місяць сходить .
За день стомились снігові хмарки,
І землю вкрив їх білосніжний подих.
У сяйві ночі ковдра снігова
Мов діамантами розшита, так грайливо
І колискову Матінка – земля
Приймає від зими таку дбайливу.
У тихім сні без болю і турбот
Так хочеться їй бідній подрімати
Та мало наяву тих мирних квот,
Бо знову йде війна, гудуть гармати.
Матусю, Земле, Ненько дорога,
Ще потерпи і сон страшний минеться,
Зійдуть сніги із душ, прийде весна,
Зимовий вечір і до тебе посміхнеться!
автор леся квіт
Зимовий вечір
Дню навперейми поспішає вечір,
Стежиною поскрипує зима
І дуб старезний обрій вклав на плечі,
І скрипотить в задумі жартома.
Заграва макоцвітом розлилася,
Окраєць сонця ледь-ледь вигляда,
У кудлах верховіття уляглася
Вже перша зірка,й в шибу загляда.
І димарі кужіллям задиміли,
А хвірточки застужено скриплять —
Господарів своїх з роботи стріли.
З-за рогу місяць вийшов погулять.
Мороз гіпюр розкачує по вікнах
І місячно підморгують шибки,
І вклався холод у патлатих вітах
Й до ранку буде спати залюбки.
І все село в натомі спочиває.
Завія приблудилася з мішком
І жменями легенько засипає
Вчорашній слід на стежечці сніжком.
автор Світлана Ткаліч
Зимовий вечір
Зимовий вечір. Грають ліхтарі,
Лютневий бісер чулий дріб виводить,
Сніговиком сприймаєш пішохода –
Здавалося, у казку ти забрів.
В ній перламутром вкрився сірий тин,
Алея вся в коштовному камінні,
Тут сновигають спогади безцінні,
Я тут щаслива коло них, а ти?
Як Божу милість вечір, сніг прийму:
Такого точно — у житті не буде.
Дивися, сніг який сріблястий всюди!
Вдихни цей день, віддячивши йому…
автор Білоозерянська Чайка
Зимовий вечір… Тиха ніч
Засвітить в небі сотні свіч,
І легким подихом згори
Освітить простір навкруги…
Прозоре світло мерехтить,
Неперевершена ця мить-
Під небом зоряним сія
В убранстві білому земля…
Застигла кришталева ніч…
Земля і небо — віч-на-віч…
Єднає землю й небеса
Пречиста й вічна ця краса,
Усі десь губляться слова…
А місяць срібло розсипа,
Щоби іскрилася фата
І щоб на «многії літа»
Кохались небо і земля…
Заснула втомлена зима…
Кругом лише цнотлива ніч
Кидає снігом усебіч
І поправляє пелени…
А зорі тчуть ажурні сни…
Палає місяць угорі-
Мороз міцніє в цій порі
І додає ще кришталю
Й, подібно майстру-скрипалю,
Луна оспівує цю мить,
Коли навкруг все міцно спить…
Прозора й синя височінь
Кида на землю легку тінь,
І в тому зорянім серпанку
Земля сіятиме до ранку-
Цнотливо-чиста, білосніжна,
Мов наречена мила й ніжна…
Земля із небом -тет-а-тет,
Лиш зорі знають їх секрет.
І ця зимова світла ніч,
Що йде закоханим навстріч,
І тче сріблясту пелену
Із мрій, надій, легкого сну…
Та буде нею колихати-
Добра й любові всім бажати…
автор Зінаїда Супрович
на зимових сторінках
побажання Доброї зими, заходьте:
Зимовий ранок
Зимовий день