гарні українські вірші та картинки анімації Осінній ранок
Осінній ранок
Осінній ранок…
Розсипав на траву сріблясті роси.
Розлив тумани,
Що їх з краплин зіткала панна Осінь.
Блакитне небо —
Запеленав у хмари темно-сірі.
Сумний.., бо треба
Випроводжати ластівок у вирій.
І вже гаптує
Легеньку та прозору павутину.
І вже готує
Землі, із листячка, м’яку перину.
Кругом багряно!
Дерева одягнули жовті маски.
Осінній ранок…
Так схожий на сумну красиву казку!
автор Світлана Семенюк
Осінній ранок, прохолода
Осінній ранок, прохолода…
Туман над річкою встає.
Вже прокидається природа.
Щось загадкове в цьому є…
У небі хмароньки рожеві,
А ліс аж чорний вдалині.
Чарівні ранки вересневі
Припали до душі мені.
Люблю це сонце малинове,
Що ген за річкою встає.
І листя різнокольорове….
Краса безмежна в цьому є!
А ще холодні роси сиві
Легким серпанком на траві…
Згори листочки пустотливі
Летять на землю, мов живі…
Повітря чисте — можна пити…
Це щира казка наяву.
Яке це щастя — в світі жити!
І я щаслива! Я живу!
автор Надія Красоткіна
Осінній ранок
Так швидко прийшов листопад.
Обтрушує листя безжально,
Б`є в шибку холодним дощем,
Вітрами голосить печально.
Патьоки сповзають по склу —
Ліниво змивають грязюку.
Вже чути, як диха зима,
Вже мерзнуть скуцьорблені руки.
Вночі, коли зморює сон,
З`являються перші морози.
Вода перетворена в лід,
В кришталь перетворені сльози.
А вранці, хто спав і не спав,
Осліплені білим туманом,
Вдихають гарячі пари,
Що тягнуться із порцеляну…
автор Ганна Коназюк
Осінні ранки
Роса холодна і холодні ранки
Осінньою ранковою порою.
Закриті прохолодою світанки
Вологою густою пеленою.
Не видно сонця з-за щільної ніші
Осіннього холодного туману.
Якась незвична, прохолодна тиша,
Що, мимоволі, ждеш якусь оману.
Аж раптом, зупинився погляд смілий
На красоті, що все заполонила:
Це сонце вийшло, висушивши ранок.
Туман на небі свій згорнув серпанок.
автор Оксана Маковець
Осінній ранок
Осінній ранок вкривсь туманом,
як молоко, густим-густим…
Ним зцілює душевну рану,
Яку вже хтось завдати встиг.
Та не біда! Перехворіє,
Загоїть душу, й подивись:
Вже днем осіннім ранок зріє
І з сонцем ген злітає ввись…
автор Надія Бойко