Притча Втрачені можливості життя

Втрачені можливості життя
Жив на світі чоловік і було у нього три мрії: мати високооплачувану роботу, одружитися з красунею та прославитися на весь світ.
Одного разу морозною зимою чоловік поспішав на співбесіду у відому фірму. Раптом перед ним впав літній чоловік, який потребував допомоги. Але наш герой подивився на нього, в голові виникла думка, що той, швидше за все, п’яний, і не подав руки. Це допомогло не запізнитися на заплановану зустріч, та співбесіда пройшла невдало і його не взяли на бажану посаду.
Якось чоловік прогулювався літнім вечором по місту. Помітивши трупу вуличних артистів, він зупинився, щоб насолодитися видовищем. Глядачів було небагато, але п’єса була веселою і захоплюючою. Після закінчення дійства пролунали оплески, і люди стали розходитися. Наш чоловік теж повернув було назад, але хтось несміливо доторкнувся до його плеча. Це була головна героїня п’єси, старенька — клоунеса. Вона стала розпитувати його про те, чи сподобався йому спектакль, чи задоволений він акторами. Але чоловік не захотів вести бесіду і, гидливо відвернувшись, пішов додому.

Йшов дощ, коли одного разу чоловік поспішав додому з дня народження друга, він дуже втомився, і в голові проносилися думки про теплу ванну та затишне тепле ліжко. Раптом чоловік почув чиєсь приглушене ридання, це плакала жінка. Вона сиділа на лаві біля будинку без парасольки, одна. Помітивши нашого героя, жіночка звернулася за допомогою. У неї сталося нещастя в родині, і їй потрібен був лише душевний співрозмовник. Чоловік задумався, перед його поглядом постали ванна і ліжко, і він поспішив в під’їзд.

Наш герой прожив нещасливе життя і коли помер, потрапив на небеса, де зустрів свого ангела – охоронця та поскаржився йому:
– Ти знаєш, я прожив зовсім нещасливе і нікчемне життя. У мене було три мрії, але нічого не збулося, шкода…

– Друже мій, я зробив все, щоб всі твої мрії втілилися в життя, але для цього від тебе потрібно було всього лише: твоя рука, твої очі і твоє серце.

– І що ж?

– Пам’ятаєш чоловіка, який впав на слизькій зимовій дорозі? Я зараз покажу тобі цю картину … Той чоловік був генеральним директором тієї фірми, в яку ти так хотів потрапити. Тебе чекала приголомшлива кар’єра, все, що від тебе потрібно було – твоя рука.

– Пам’ятаєш стару клоунесу, яка після вуличної вистави пристала до тебе з питаннями? Це була юна красуня — актриса, вона закохалася в тебе з першого погляду. Вас чекало щасливе майбутнє, діти, щира любов. Все, що від тебе потрібно – твої очі.

– Пам’ятаєш заплакану жінку біля твого під’їзду? Був дощовий вечір, і вона наскрізь промокла… Це була відома письменниця, яка переживала сімейну кризу, і їй дуже потрібна була душевна підтримка. Якби ти допоміг їй зігрітися в своїй квартирі, зігрітися душею завдяки твоїм мудрим словами розради, то вона написала б книгу, в якій розповіла б про цей випадок.
Книга стала б відомою на весь світ, і ти б прославився, так як на головній сторінці автор вказала б ім’я того, хто надихнув на написання цього твору. І все, що від тебе потрібно тоді – твоє серце.

Ти був неуважний, мій друже.

Чоловік зітхнув і пішов по місячній доріжці в зоряну далечінь … Отже прислухайся до світу, він пропонує можливості. А про допомогу потрібно не тільки вміти просити, а й з гідністю прийняти.