картинки анімації та притча Доброта українською
Притча Доброта — Скільки мені потрібно заплатити за молоко? Минуло багато років і все навколо змінилося. Та молода жінка, вже стала старенькою і її здолала важка хвороба. Носіть в серцях любов і доброту і даруєте її оточуючим вас людям. Так, світ може здатися, на перший погляд, жорстоким і нещадним. Але це тільки на перший погляд. Якщо Ви несете в світ щиро добро і любов, то отримуєте від світу в десятки разів більше. Світ-це те, що у нас всередині, в серці. |
Склянка молока
Пізня осінь надворі стояла,
В вікна дощ тихенько дріботів,
Вітер дув і вже земля чекала
Прибуття зимових холодів.
По дорозі йшов собі хлопчина,
Він свої картини продавав,
На чолі картуз, в руках торбина,
Так собі на хліб він заробляв.
Сильно їсти вже йому хотілось,
Вся одежа мокрою була,
І бажання в нього вмить з’явилось,
Щоб зайти в будинок край села.
І зібравши всі останні сили,
До будинку ближнього побрів.
Раптом вийшла дівчинка з квартири,
В неї хлопець пити попросив.
Ви мені вже, пані, вибачайте,
Що до двору я зайти рішив,
Я прошу, водички мені дайте,
Бо я сильно пити захотів.
Хоч насправді не хотів він пити,
А води він попросив тому,
Що поїсти в дівчини просити
Стало дуже соромно йому.
Не пройшло, напевно, і хвилини,
Як вона, схиловшись над столом,
Для ось цього бідного хлопчини
Наливала склянку молоком.
Не соромся, пий, а я для тебе
Ще добавки як потрібно дам.
Хлопець: Ви такі люб’язні, та не треба,
Я від всього серця вдячний вам. далі:
читатайти вірш Склянка молока повністю
Тьотю, а купіть мені води…
За продуктами забігла в магазин,
Біля входу хлопченя маленьке:
«Тьотю, а купіть мені води…»
«Добре, зараз вийду, я скоренько…»
Швидко до поличок, де вода,
Та ще кілька булочок схопила,
Ще чогось смачненького й гайда
До дверей, де хлопчик, поспішила…
Де ж хлоп’я? Нема його ніде…
Як же так, куди ж це він подівся?
Ні, вона нікуди не піде!
Він десь тут, у натовпі, згубився…
Бігала крізь натовп, що летів,
Вмить зустрілась поглядом з очима,
Так, це він! На лавочці сидів
Той малий чорнявенький хлопчина…
Підійшла: «Куди ж це ти побіг?
Ти ж води просив у магазині,
Я вже зовсім збилася із ніг…
Ось візьми це все тобі, дитино…»
Взяв і, наче сонце, засіяв,
Очі ніби в душу зазирнули:
«Я так просто, як завжди, сказав
Думав ви, як всі, пішли й забули…»
Булочку поспішно смакував,
Сяяли веселі оченята…
Дощ небесний землю поливав
Мабуть плакав там Небесний Тато…
автор Галина Британ
ще Добрі вірші та картинки анімації:
Доброта
Притча Добро и зло