картинки анімації та Притча Образа українською
Притча про те, як навчитися прощати Одного разу учень попросив вчителя: Вчитель погодився і попросив учня принести картоплю та мішок. — І це все? — здивовано запитав учень. — Ні, — відповів вчитель. — Ти повинен завжди цей мішок носити з собою. І кожен раз, коли на кого-небудь образишся, додавати в нього картоплю. Учень погодився. Минув якийсь час, мішок учня поповнився картоплинами та став досить важким. Його дуже незручно було завжди носити з собою, до того ж та картопля, що він поклав на самому початку, почала псуватися. Поступово вона покрилася слизьким гидким нальотом, стала проростати, видавати різкий неприємний запах. Учень прийшов до вчителя та сказав: На що вчитель відповів учневі: |
Витри сльози, моя дитино…
Витри сльози, моя дитино,
Скинь мішок, що несеш давно,
Глянь, як сильно затиснув спину,
Та хіба ж він вартий того́?
Що у ньому? Образа свище…
Гіркі спогади і жалі,
Тиха ненависть… А навіщо?
А навіщо вони тобі?
Он поглянь – йдуть шляхами люди,
Хто несе мішок на спині –
Не іде, а стежками блудить,
Важко кроки даються, дні…
Бо отам, де тягар огидний,
Мали б вирости два крила,
І допоки його не скине,
Не здійметься під небеса…
То ж скидай той мішок, дитино,
Витри сльози і усміхнись,
Розпускай Богом дані крила
І здіймайся, лети у вись…
автор Галина Британ
Образа
Так часто помиляємось у друзях,
Чи в літнім віці, зовсім молоді,
Охопить біль, затисне в грудях-
Лиш раз живемо на землі.
Лиш раз живемо, де образ мільйони,
Мільйони слів непрошених звучить,
І запорука, і прості закони,
Мечем у грудях нам щемить.
Щемить неправда, зависть, сміх,
Щемить зухвальство та підступність,
Та все ж записується гріх,
Не роздається людська гідність.
Нам сліпота вкриває совість,
Затьмарить світ людська гординя,
А ми ніхто- ми порох й попіл…
То ж будьмо кожен, як людина.
автор Леся Утриско
Не впадайте в полон образи!
Вас образили… Біль огортає,
Слізьми тихо по скронях стікає…
Та насправді Господь лиш знає –
Той хто б’є – той найбільше страждає!
Бо у нього в душі хуртовини,
Що морозять його шляхи,
І здається йому, як кине,
Він у когось хоч трішки зими,
То затихнуть в душі морози,
Вщухне вітер в його житті,
Та насправді, сіючи сльози,
Залишається на самоті.
Зі своїм болем у серці,
І не може зрозуміти чому,
Не стає того снігу менше,
І гірчить на душі йому…
То ж коли Вас, друзі, хтось ранить,
Як би боляче не було,
Не впадайте в полон образи,
Помоліться за душу його!
автор Галина Британ
ще Добрі вірші та картинки анімації:
Притча Гнів
Притча Доброта