вірші, притча та картинки анімації про Заздрість українською

листівка анімація притча заздрість змія метелик

Притча про заздрість і ненависть
Метелик та змія

Одного разу змія погналася за метеликом і переслідувала його день і ніч.
Страх надавав метелику сил, він бив крилами та летів все далі та далі, але змія не втомлювалася повзти по п’ятах.
На третій день знесилений метелик відчув, що не може більше летіти, він присів на квітку та запитав свою переслідувачку:

— До того, як ти мене вб’єш, можна задати тобі три питання?

— Не в моїх звичках надавати таку можливість жертві, але гаразд, будемо вважати це твоїми передсмертними бажаннями, можеш питати.

— Ти харчуєшся метеликами?

— Ні…

— Я зробив тобі щось погане?

— Ні.

— Тоді чому ти хочеш мене вбити?

— Ненавиджу дивитися, як ти пурхаєш! — прошипіла змія.

Так і люди ненавидять один одного, бажають зла, а потрібно всього лише заглянути в своє серце і розгледіти там змія заздрості, який є однією з головних причин людської ненависті…

Змій заздрощів
Ніби в раю, метелик на поляні
Запах п’янкий вже котрий день вдихав.
Сідав частенько на квітки духмяні,
На ягоди суниць перелітав.
Та раптом кинулась змія до нього,
Ледь не вхопила довгим язиком…
Зірвавсь метелик і, дай боже ноги,
Кинувсь тікати від змії лужком…
Три дні й три ночі без перепочинку
Трудив маленькі крильця він свої.
Знесилений, присівши на травинку,
Спитав, у вічі дивлячись змії:

— Чи можу, пані, я тебе спитати,
До того, як життя моє візьмеш?

— Добре, питай, я можу зачекати,
Від мене ти нікуди не втечеш.

— Ти харчувалась нами, люба пані?

— Ні, ви бридкі і не мої харчі.

— Я щось зробив тобі в житті погане?

— Ні, не зробив, та справа тут не в тім.

— Хоч всі створіння у природі друзі,
Всім Бог дав право жити і рости,
Ненавиджу, як пурхають на лузі,
Такі красиві й звабливі, як ти.
—-
Є люди, які мчаться без зупину,
Щоб когось з’їсти, як у цім вірші.
Змій заздрощів не відає спочину
Ні вдень, ні в ніч, ні в серці, ні в душі.
автор Василь Кирилюк

картинка анімація притча заздрість змія метелик

Про заздрість
О, заздрість, заздрість! В неї чорні крила.
Вона у саме серце залітає.
Мільйони люду й більше погубила
І меж огидне почуття не має.
Оселиться у серці й роз’їдає,
Собою вже душа не володіє.
Заграбати під себе все бажає,
Лише добра робити не уміє,
Та і не хоче, навіть і не прагне,
А хоче, щоб добро у дім лилося.
То ж при нагоді все під себе тягне…
(Та хоч би жалкувати не прийшлося…)
Лежить собі й від заздрощів німіє.
Не хоче навіть пальцем ворухнути.
Душа від ліні ледве животіє,
Та має в неї все на світі бути,
Бо в інших є: в сусідів, у родини…
Добробут, гарна хата і у хаті,
Хороші діти, радість і машини,
Вони щасливі і такі багаті…
А тут нічого, лише заздрість чорна,
Що серце точить і без бритви ріже.
Бо ж у сусіда жіночка проворна,
Там чисто і наварено все свіже.
Лежить людина й просто скаженіє.
Чому ж це щастя й радість оминає?
Від заздрощів вже й мислити не вміє,
А щось робити — просто не бажає.
автор Надія Красоткіна

Могутня сила…!
Ходила заздрість посеред людей,
У душі заглядаючи пітьмою,
У світі словоблудних лотерей,
Вона не залишалася самою…

Торкалася тихенько до сердець,
Раділа чварам посеред народу,
Та все ж з’являлась та, що нанівець
Старання зводила її, одним приходом.

Ясніша сонячного світла і зорі,
Вростала в душі сонячним корінням
Любов… Немає сили на землі
Могутнішої за її проміння…

Зникала заздрість, з нею і пиха
Розсіювались разом із пітьмою…
Поміж людей ходила доброта,
У душі заглядаючи любов’ю…
автор Галина Британ

ще Добрі вірші та картинки анімації:
Притча Гнів
Притча Щастя