українські вірші та картинки анімації Мамині чорнобривці
Чорнобривці
Чорнобривці насіяла мати
У моїм світанковім краю,
Та й навчила веснянки співати
Про квітучу надію свою.
Приспів:
Як на ті чорнобривці погляну –
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.
Я розлуки та й зустрічі знаю:
Бачила в чужій стороні,
Чорнобривці із рідного краю,
Що насіяла ти навесні.
Приспів.
Прилітають до нашого поля
Із далеких країв журавлі,
Розквітають і квіти і доля
На моїй українській землі.
слова Миколи Сингаївського
Мамині чорнобривці
Про чорнобривці пісня, навіть, є.
Здається, зовсім нічого сказати.
Вже сонечко ранкове світло ллє,
І чорнобривці сіє моя мати.
Матусю! Мамо! Матінко моя!
Давно вже Ви пішли на відпочинок,
Тож чорнобривці сію тепер я —
Квітує оберіг суцвіть-жаринок!
Квітують рясно майже до зими!
Оранжеві, коричневі, жовтенькі!
Дитинству вкотре посміхнулись ми:
Букет несуть долонечки маленькі…
автор Valentyna Kovalenko
Чорнобривці
Чорнобривці на обніжку стежки
Мама насівала щовесни.
І вони, мов вишиті мережки.
Шлях з дитинства знали в мої сни.
Вже не квітнуть квіти біля хати,
Кілометри віддалили дім,
Тільки сліз з очей не приховати.
Закуйовдилось дитинство в дим.
У порожній хаті тільки вітер
Нагулявшись ліг відпочивать.
Квіти, квіти, де ж ви милі квіти.
Вихор встиг голівки обірвать.
Знаю, що весна не за горами.
Сніг розтане – айстри насаджу…
Інколи так хочеться до мами,
Та не перестрибнути межу.
автор Світлана Петренко
Мамині чорнобривці
Чорнобривці цвітуть біля хати,
Ароматом п’янять білий світ,
Їх старенька насіяла мати,
Гріє мамину душу їх цвіт.
А душа у матусі як сонце,
Випромінює море тепла,
Бо вона – як у Всесвіт віконце,
Бо вона як планета мала.
І на тій на планеті прекрасній,
І в великому Всесвіті тім
Дітям маминим тепло та ясно,
Кожен має свій двір і свій дім.
І у кожнім дворі чорнобривці,
Квіти ніжні, як Сонця гінці,
Квіти й діти у мами щасливці,
Бо плекали їх руки оці.
Бо любов їм і ласку давали,
Клопіт весь переймали земний.
Чорнобривці квітками кивали
Сивій мамі вклонялись вони.
автор Ольга Анцибор
Як п’янко пахнуть чорнобривці
Як п’янко пахнуть чорнобривці!
Садила, мамо, ти їх у саду
І росами омиті рано- вранці
У снах, як на яву, до них я йду.
Ті очі, що торкають, мамо, неба,
Ті чорнобривці- промені ясні,
Їх запах й ласки твої мені треба,
Так, як лелеці подиху в весні.
Я, як вона розпущу міцно крила,
І як вона вернуся до саду,
Де чорнобривців мама насадила,
Цілунком ніжним тихо припаду.
Зостався слід твій, рідна моя мамо,
У чорнобривцях- запах твоїх рук,
Де я зі сну пробуджуся так рано,
Залишений розлуки мої звук.
Як п’янко пахнуть чорнобривці…
Садила, люба, ти їх у саду.
Я серед них із сну пробуджусь вранці,
Торкнуся рук твоїх я наяву.
автор Леся Утриско
ще цікаві сторіночки
про Осінні квіти, заходьте:
Айстри
Жоржини