українські вірші та картинки анімації про Хризантема
Хризантема
Чарівність її, витонченість, вроду,
Покриє злегка вранішня роса.
Приваблива у будь-яку погоду,
В цієї квітки рідкісна краса.
А квітне до самих вона морозів,
Навколишній затьмарюючи світ.
І паморозь для неї не загроза,
Торкаючись до пишних її віт.
Осіння неповторність хризантеми
Своїм чарівним цвітом полонить,
Це осені квіткова королева,
Кого завгодно зачарує вмить.
автор Валентина Леушина
Хризантеми
Вони чекали осені, ці квіти –
пори, коли простелять голі віти
на палім листі тінь свою прозору
й холодні ранки внадяться до двору.
На фоні втрат весніють квіти щемно,
і на душі від того… хризантемно…
автор Тетяна Роса
Хризантеми
Хризантеми мої, хризантеми,
Присмак осені, запах весни.
Ніжних крапель дощу діадеми,
Де любов накриває крильми.
Де світанок у співі пташинім,
Коли сонце веде марафон.
Що ми є, живемо в ці хвилини,
Що тримаємо в руці телефон.
Граємо в піжмурки з місяцем в хмарі,
Що на небі завис, мов у сні.
Та вишукуємо вихід покарі,
Де проблеми земні — навісні.
У молитві, у дружній підтримці,
У родиннім теплі всіх сердець, —
Притулитись до кожного в думці,
А обійме на часі вітрець.
автор Валентина Ланевич
Мамині хризантеми
Хризантеми горну до серденька,
Вони душу мою зігрівають,
Їх любила завжди моя ненька,
Вони в дитинство мене повертають.
Мороз перший на землю ступає,
Стає мама тоді клопотати,
Ніжно квіти вона пригортає,
Час забрати уже їх до хати.
А під вечір в кімнаті ті квіти,
Ароматом наповнена хата,
Ми радіємо – ще малі діти,
І щаслива усмішка у тата.
Довго тішить краса земна очі,
Землю снігом зима покриває,
Хризантема і та жити хоче,
І ще дужче вона розквітає.
Ходять спогади всюди за мною,
Пригорну лиш до серця ті квіти,
І наповниться серце журбою,
Що не може їм мама радіти.
Посадила я їх на могилу,
Хоч не зможе їх ненька зігріти,
Але мають вони таку силу,
Що ті спогади в серці не вбити.
автор Антоніна Грицаюк
Цвітуть багряні хризантеми…
Цвітуть багряні хризантеми
Як помин літечка цвітуть…
Вже у строфі осінні теми,
І у житті-осіння суть.
Мале зернятко біля хмизу
Шукає нірку для пожив…
Вже стежка котиться донизу,
А я ще нібито й не жив.
І не пізнавши: хто ми?
Де ми? – Іду в осінню каламуть…
Постій… Ще квітнуть хризантеми –
І треба з ними ще побуть.
автор Вадим Крищенко
1 2
ще цікаві сторіночки
Хризантеми під снігом
та Осінні квіти:
Айстри
Рудбекії
Чорнобривці