гарні українські вірші та картинки анімації по Гриби
Віршики у кошику
В ліс осінній я піду,
Гарні віршики знайду!
Про опенька, зеленушку…
Про смачну з грибами юшку!
Підосичник
Вдяглися чепурні грибки
У помаранчеві шапки.
Їх Підосичниками звуть,
Бо під осиками ростуть.
Бабка
Хоч крилець я не маю,
У небі не літаю,
Та є у мене шапка
Й товста нога м‘ясиста.
Не бійтесь мене їсти,
Я гриб на ймення Бабка.
Сироїжки
Крихкі шапки, біленькі ніжки –
Це кольорові Сироїжки.
А чом же звуться дивно так?
Бо їх сирими їсть слимак.
Маслюк
Ми — хлоп‘ята — Маслюки,
В нас руді липкі шапки.
Хто знаходить нас між сосон,
Йдемо в кошик залюбки.
Говорушка
Під листям купкою – подружки,
Рудоголові Говорушки.
Бурчить до рижика синяк:
Не наговоряться ніяк…
Рядовка
До Рядовки Говорушка
Прийшла гостювати.
– Як же, – журиться, – сестрице, будем зимувати?
– Не потрапимо в корзину, то зима подбає,
Під сніг, ніби під перину
В стужу заховає.
Грузді
Познайомтесь – це Грузді,
Ніжки куці та тверді.
Шапки – лійки немаленькі,
Чорні, жовті та біленькі.
Печериця
В полі, в лісі, в магазині,
В білій чи рудій шапчині –
У пошані Печериця,
Бо на всі смаки годиться.
Боровик
Важлива в лісі в мене роль:
Я – Білий Гриб, грибний король.
В бору зростати здавна звик,
Тому ще звуся – Боровик.
Підвишні
Цього літа дощики часто йшли,
Під вишнями Підвишні наросли.
Обдивлюсь під вишнями все як слід,
Знайду собі Підвишнів на обід.
Лисичка
Я Лисичка, я сестричка
Не сиджу без діла,
Наймодніший капелюшок
Я сьогодні вділа.
Чепурна я в капелюшку
Та вродлива личком.
Подарую капелюшки
Ще й своїм сестричкам.
Дощовик
Молоденький Дощовик
Під дощем гуляти звик.
Купив собі на святки
Парасольку й чобітки
Зеленушка
У сосновому ліску
Поховалися в піску –
Видно тільки капелюшки.
Хоч вони й непоказні,
Але дуже вже смачні
Твердолобі Зеленушки.
Рижики
Для соління – кращі в світі,
Ще й (між нами) грошовиті,
Рижиками звати.
З лісу йдуть вони, щоб гроші
Й капелюшки прехороші
В банках заховати.
Польський Гриб
Про нього здавна кажуть так:
– Не українець він, поляк.
Та балачкам назло він нині
В лісах прижився в Україні.
Опеньок
У нашого Опенька
Невеличка сімейка:
Під пеньками потроху,
Ще десяток – з-під моху,
П‘ять – з широкими шапками,
Сім – сховались під листками
Та маленьких штук із двісті.
В кошик можуть і не влізти.
Глива
Моя бабуня змолоду
Ще дикою була,
Твердіючи від холоду,
На дереві росла.
А я тепер щаслива,
Бо зовсім свійська глива.
Зонтик
Росте у лісі й серед поля,
Він Зонтик, а не парасоля.
Високий, пишний – видно всюди.
Чому ж його, смачного, люди
Минають ввечері та зранку?!
Бо дуже схожий на поганку.
Мухомор
Я – Мухомор, я показний!
А ще … з картоплею смачний!
Неправду, діти, він говорить,
Він тут у лісі мухи морить.
Поганка
А це – Поганка блідолиця
Ще й препогана, як годиться.
Вона вам, дітки, не подружка,
Бо препогана з неї юшка.
автор Тетяна Чорновіл
1 2
ще цікаві сторінки про осінні фрукти:
Щедра осінь
Виноград
Яблука