гарні українські вірші та картинки анімації про Осінній дощ

листівка анімація осінь дощ вірші

Останній осінній дощ
Вже ніч пройшла, настав світанок,
А осінь сум у дощ зливала.
Прощатись мала, сумувала
І розридалась наостанок!

З-за хмар сердитий місяць звівся:
– Чого ти, золотавко, плачеш?
Замовкни, прошу! Що, не бачиш,
Я в твої сльози заросився!

Рвучких вітрів холодні стрічки
З країв далеких налетіли,
Зимовим диханням студили,
Заплакані осінні щічки.

Через поля, через місточки…
Пішла. Лиш спогади ятрили
Та мокрим жалем тріпотіли
Руді березові листочки.
автор Тетяна Чорновіл

картинка анімація осінь дощ

Осінній дощ
Обожнюю, як дощ спускає коси
Й полоще сіру, змучену ріллю.
Я не повірю в злато листу осінь,
Коли не буде щирого дощу.

Навішав дощ гірлянд на верховіття —
Тепер сидіти аж до сонця їм.
Яке, усе ж, в дощах різноманіття!
Та жодного я не назву своїм.

Той надто сильний. Той – пішов, заплакав,
І враз скінчивсь, як випитий увесь.
А третій зранку подавав лиш знаки,
Так й не спустившись із тонких небес.

ой заблукав, десь загубив пілотку,
Застряг в голках осіннього хвощу…
І кожен дивом – дуже закороткий,
Бо не буває довгого дощу.

Або ще я такого не стрічала,
Щоб – тільки дощ. Із мрії. Чи із сну.
Тут тільки осінь тихо крокувала,
Спускала сині коси на ріллю.
автор Оля Стасюк

картинка анімація квіти дощ

Осінній дощ
Осінній дощ, мов доторки до клавіш…
Об темні шибки дзенькає кришталь,
Листки беріз, мов зорі золотаві,
Вплелись в легку посріблену вуаль.

Сльозяться вікна. Сяєво лимонне
В кімнатну тишу сіють ліхтарі,
Сріблястих крапель соло монотонне
Періщить листя яблунь у дворі.

По черепиці бісером стаккато-
Ох, ці невтішні осені плачі!..
Журлива липа тулиться до хати,
Крізь вікна ловить відлиски свічі.

Ридає небо вперто, мов на збитки,
По склі стікають струмені води
І під дощем, промокнувши до нитки,
Самотня ніч на гойдалці сидить.
автор kulbabka poetryclub.com.ua

Вірш про вже осінній дощ
Ну от і все.
Почавсь осінній дощ.
І літо залишилося у згадках
Широких вулиць
І спекотних площ
Думки сплітались в невідомому порядку.

А ми ішли вперед.
Туди, де час
З калюж промоклих дивиться так щиро…

Нелітній дощ
В житті у нас почавсь.
Осінній, сірий.
Так. Осінньо-сірий.
автор Марина Кузьменко