Жоржини

◊ Дикі жоржини росли в гірських районах Перу, Чилі та Мексики. Коріння цих квітів служили їжею для ацтеків кечуа, які проживали в давні часи в тих районах. До Європи Жоржини були завезені з Мексики понад чотириста років тому за однією версією — двома відважними іспанськими мандрівниками; за іншою їх привіз до Європи іспанський лікар Хернандес.
Везли вони в Європу коріння жоржин в якості харчової рослини. Однак, європейцям бульби жоржин не припали до смаку, а ось самі квіти здивували своєю красою. Тому й стали вирощуватися жоржини в якості декоративних рослин в садах Європи.

Зараз жоржини не такі часті гості на клумбах, але всеж таки це улюблені квіти дитинства та й дуже красиві!

Легенди про Жоржині
◊ У далекі часи жоржини вважалися царськими квітами і росли тільки в царському саду. Красою цих прекрасних квітів мали можливість насолоджуватися тільки царська сім’я та придворні. І ніхто не мав права винести диво квітку з саду.
А в тому саду трудився молодий садівник на ім’я Георгій. І була у нього кохана, якій і подарував він одного разу прекрасну квітку. Він потайки виніс паросток з царського саду і навесні посадив його біля будинку своєї нареченої. А коли до царя дійшли чутки про те, що його прекрасна квітка росте тепер і за межами палацу, Георгія спіймали і посадили у в’язницю, звідки йому не судилося вийти ніколи. На честь садівника і була названа ця квітка – Жоржина.

◊ Чомусь зараз ця квітка, незаслужено майже забута. Але ж вона дійсно чудовий. Даруйте Жоржини! В них мудрість та сила життя!
Недарма в стародавній легенді говориться, що Жоржина з’явилася на місці останнього багаття, який згас при настанні льодовикового періоду. Бульби жоржини змогли зберегтися під льодом і квітка першою проросла із землі після приходу тепла на землю. Своїм цвітінням вона ознаменувала перемогу життя над смертю, тепла над холодом. Тепер Жоржини є символом всеперемагаючої сили життя.