гарні українські вірші та картинки анімації Жоржина
Жоржини з дитинства
З мого любого дитинства, з загадкової країни,
де дерева величезні — майже до небес були,
зазирають в моє серце сонця вісники — жоржини,
що очам на втіху і душі на радість буйно розцвіли.
Памятаю — щовесни, коли пригріє сонце,
мама і бабуся брались до жоржин,
щоб засяяло у мене диво під віконцем,
чарівніше безлічі чарівних світлин…
Я ці диво-квіти знав всі поіменно
і щоденно з ними зранку розмовляв,
таємниці і бажання їм ввіряв натхненно,
і себе на вірність мрії я перевіряв…
То ж так тепло на душі, коли жоржини бачу,
ніби знову я в щасливому дитинстві побував…
Ні… Це просто дощ… Повірте — я не плачу…
Хоч і щемно на душі — мов всю рідню побачив
і цей спогад, серцю милий, вальсом прозвучав…
автор Анатольевич
Жоржини
Вони стоять, обпалені морозом,
Мої жоржини любі. Як болить…
Їх не скорили буйні літні грози,
Тепер же гордо гинуть: швидко, вмить,
Голівок не схиляючи красивих.
Замерзла врода, листя, ніби скло,
Як наче днів тих не було щасливих,
Весни тієї ніби й не було.
То, мабуть, їм розплата за гординю,
Свою красу що високо несли.
Покара їм – морози ці осінні,
Яким вони наперекір цвіли.
Чорніють, никнуть, гаснуть, миттю в’януть,
ледь сонечко промінням обпекло.
Іронію природні сили мають:
Їх губить те, що їм життя дало!
автор Олена Молнар
Жоржини пахнуть медом біля хати
Жоржини пахнуть медом біля хати.
Цвітуть такі величні та пихаті.
В платтях червоних, жовтих і бузкових.
І в хустинках барвисто-веселкових.
А ранками вітаються сусіди.
Яскраві соняхи, волошки темно-сині.
Бажають вранішніх туманів та тепла.
Щоб громовиця град не принесла.
Жоржини мов ті люди грошовиті,
що бідного і бачить не хотять.
Кивають тільки зверху гордовито
і роблять вигляд наче далі сплять.
Дивлюсь на квіти. Смуток огортає.
Життя не вічне так як і краса.
Ромашки білі і волошки сині
немов проста без величі душа.
А прийде осінь. Всіх в саду зрівняє.
Пихата велич квітів пропаде.
Бо смерть прийде. Вона не вибирає
багатий хто чи гарний. Всіх візьме.
автор zhmerinchanka з сайту poetryclub.com.ua
Жоржини
Вже серпень погладжував вуса пшеничні
Й копицю чуприни під брилем ховав,
А квіти кулясті, мов підситки, звично
Лише почали розквітання дива.
Я ближче підходжу підслухати говір
Подільський, сільський—аж пронизує дрож—
Втаїли голівки в гофрований комір
За модою стильних іспанських вельмож.
Червоні, бузкові, рожеві жоржини,
Вам личить барвиста розкішна фреза.
У непогодь першу ви тільки змужніли,
Бо вересень стійкістю оперезав.
Ну, що ж. Ці квітки не предмет лихоманки,
Та зустрічі з ними приємні завжди.
Нам стали своїми давно мексиканки,
Їх в лона, як рідних, приймають сади.
автор Valentyna_S з сайту poetryclub.com.ua
Жоржини
Уже і вересню кінець,
Настали дні холодні,
До нас, я чула, морозець
Прийде вночі сьогодні.
Впаде на луки, на гаї,
Побілить лист на вишні…
Погасить сонечка мої –
В саду жоржини пишні…
Та я морозцеві тому
Не дам жоржин стоптати:
На руки ніжно їх візьму
І понесу до хати!
автор Марія Познанська
Жоржини
Цвітуть жоржини восени,
цвітуть жоржини,
Як сонця промені вони,
садків перлини.
Цвітуть великі, запашні
барвисті квіти,
Неначе спалахи в душі,
як спогад літа.
Ти не сумуй і не журись,
що непомітно
Гарячим полум’ям у вись
майнуло літо,
А жовте листя по землі
в танку кружляє,
І хмари йдуть у вишині
до небокраю.
Хай береже тебе завжди
моє кохання
І не холоне у душі
тепло останнє.
Де червоніють рясно
грона горобини,
Цвітуть жоржини восени,
цвітуть жоржини…
автор Лариса Шуминская
1 2
ще цікаві сторіночки
про Осінні квіти, заходьте:
Айстри
Хризантеми
Чорнобривці