українські вірші та картинки анімації про Іриси
Розквітли іриси…
Розквітли іриси небесно-терпким розмаїттям,
Ще сонне пелюстя цілує ранкова сльоза,
Розчісує вітер берізок тонке верховіття,
Іскрить пухоцвітом прозоро-легка бірюза.
У купелі сонця хмеліє ірисова знада,
Махровою тишею піниться стиглий моріг,
І пестить повітря бузково-травнева плеяда,
автор Ірина Кохан
Іриси
На кінцях кинджалів—ірисів лампадки.
Феєрію барв береже свічкогас.
Наблизиться легіт—й відходить навзадки,
Аби не струсити духмянистий наст.
Земне й позаземне в шовковистих димках.
Туманність Плеяди, Вуалі, Орла
І сяйво, що скрили зірки-невидимки,
В ефірні суцвіття ірис увібрав.
Бентежність пробуджує лате космічне
Й Всевишнього Ока глибока блакить.
Десь в півника в сховку чарунки магічність,
Бо, врісши у грунт, він безмежжям струмить.
автор Valentyna S
Ірисе! Друже! Так тебе кохаю!
За що, спитай? Я і сама не знаю…
За чорну синь, приховану на споді,
Яка зовсім не шкодить твоїй вроді.
За тонкий – п’яний – солодкавий дух,
Що аромат розточує навкруг.
За невимовний смуток самоти –
Цвітеш завжди так одиноко ти!
За листя гостроверхе, зеленаве,
Що і без квіту теж мені цікаве, –
Як спису зброєносного кінцівка,
Неначе лицаря залізна облямівка.
За таїну твоїх крилатих ліній,
Як зазирну хоч раз – відразу гину.
За те, що гімн одвічного життя
В тобі звучить до самозабуття!
автор Тетяна Белімова
Іриси
Стрункий ірис, як бог Олімпу,
Бентежить погляд, гонить лімфу.
Що в нім магічного такого
Й краса від ружі більш убога?
А ні… таки є щось магічне –
Краса ірисів гармонічна:
Стрімкі, красиві, мов атлети,
Тому й оспівують поети.
І пелюсточків язички,
А чи скоріше пальчики –
Докупки, наче для молитви
Чи за вогонь згадали битви.
Ця квітка справді непроста,
Історія її – свята:
З небес веселки, від богів
Дісталась різних берегів,
Щоб звеселити людські очі,
Утаємничувати ночі.
Іриси – квіти красномовні,
Хоча доволі скромні зовні.
Дарують їх для починань,
Пізнань приємних і для знань.
В них – радість світу і печаль,
І неба неосяжна даль.
автор Валентина Гуменюк
Півники
В нас півники щороку сходять
Край тину ранньої весни.
Немає в тому дивини,
Цвітуть все літо й не відходять.
Сусіди теж беруть, розводять,
А мати в смутку сивини
Копає, поле. Й не торкни
Ніхто сапи, бо їй не вгодять.
Минуло… Матері немає.
Й за півниками сум проймає –
Звелися. Та байдуже їм,
Що більше не прополе мати,
Що вже немає двору й хати!
Все сходять в спогаді моїм…
автор Тетяна Чорновіл
Іриси
Ой ви, півники — іриси –
Усміх сонця, неба цвіт,
Ненароком чи зумисне
Шлете з юності привіт?
Із матусиної грядки,
Із отого квітника
У взірцевому порядку,
У турботливих руках.
Вочевидь, не знають втоми
В мами руки золоті,
Тож вклонитися бутони
Їм готові ці і ті.
Смеркла юності колиска,
Все у вічність відійшло…
А побачу десь іриси –
Мов навідаюсь в село.
автор Надія Бойко
1 2
ще вірші та картинки анімації
про Весняні квіти:
Бузок
Вишня