українські вірші та картинки анімації про Маки
Червоні маки зацвіли повсюди
Червоні маки зацвіли повсюди…
О! Як же їх багато на Землі…
Печаль і туга заповзає в груди,
Хоч дні уже у сонечку й теплі…
Ці маки про бої нам нагадали
Й гарячу кров, що люди пролили…
За нашу волю тут вони стояли,
І зовсім мало в світі прожили.
Та йшли у бій, щоб волю відстояти
І Україну рідну у бою.
Це наші діти, дорогі солдати
Ішли у бій за мир і за сім’ю.
Це їхня кров тут маками розквітла,
Це їхній подвиг чарами цвіте.
Тут воїни добра, любові, світла
Лягли в полях … Тож пам’ятай про те.
Червоні маки всюди зарясніли
О! Як же рясно квіти зацвіли…
Щоб ми жили, сміялися, любили,
Герої наші в небо відійшли.
автор Надія Красоткіна
Мак
Як червоні маки влітку
Розквітають на полях,
Я милуюсь тим видінням
В зачарованих очах.
Мов пташки крильми змахнули,
Й рости маків надихнули.
Вони ніжні й волохаті,
А листочки — мов голкаті.
Та голки ті не колючки,
То пушиночки — не злючки,
Виглядають гарно так
Й зветься квітка просто — Мак.
автор Надія Красоткіна
Червонi маки
Червонi маки, бiле полотно
I рук тепло, i cмуток, i чeкання,
Мiй рiдний край, моя земля, село,
Хатина, щепи, роси, сподiвання…
Рушник на щастя ти менi дала,
А в нiм — твоє святе благословiння,
Як зараз бачу котиться сльоза,
I проростає паросток з нaсiння.
Я пiдiймаюсь, живить той рушник,
В хвилини смутку, болi, навiть втрати,
Але втрачати, мамо, я не звик…
Хоча поволi треба вже звикати.
Як джерело рушник для мене твiй,
Ковток води, що захистить у спеку
I ниску роздумiв з надiями i мрiй,
В реальнiсть перетворю недалеку.
Рушник вiд мами — чудо-оберiг,
Ви бережiть тепло його незгасне,
Не зупинити часу дикий бiг,
Та повертайте, дiти, в дiм свiй вчасно.
Там вас чекають, моляться i ждуть,
Червонi маки, приведуть до хати
I квiти на подвip`ї проростуть
I ненька вийде до ворiт стрiчати.
Батькiвський сад i гостроверхий дах,
Впаду до долу, привiтаю матiр
I де б не був я у чужих свiтах —
завжди до дому буду повертати.
Червонi маки, бiле полотно
I рук тепло, i cмуток, i чeкання,
Мiй рiдний край, моя земля, село,
Хатина, щепи, роси, сподiвання…
автор Ігор Волощук
Маки
Це так було: тут, під горою, ніч,
А десь по той бік починався ранок.
Шукаючи казкових самобранок,
Ми ранкові виходили навстріч.
Витрушувала з неба свій рукав
Богиня вроди — голуба Венера.
Та й натрусила: мов огнисті пера,
Палахкотіли маки поміж трав.
Спливав над скелями легкий димок.
Вам казки треба?.. Ось вона, будь ласка!
І дудкою вівчарика–підпаска
У маках дуденів прудкий струмок.
А маки то сміялись, то, ачей,
Щось шепотіли в далі неозорій…
Отак, напевне, виглядають зорі
У вимірі, незримім для очей.
Там є свої луги, свої моря.
І, може, хмари — це небесні маки.
Для цього зараз є усі ознаки —
Їх підсвітила вранішня зоря.
Радій красі — хай диво не зника,
Нехай співа в тобі клітина кожна…
Якби ж у те було повірить можна,
Що ти усюди, земле, отака!
Озвався біль, який давно несу:
Навчіть мене, до смутків неохочі,
На все у світі затуляти очі.
Щоб тільки бачити оцю красу,
Навчіть, щоб я нарешті поборов
Ці зойки над гірською течією:
То проступає із землі моєї
Розхлюпана в тисячоліттях кров.
автор Микола Руденко
1 2 3
ще вірші та картинки анімації:
Квіти літа
Ромашки
Мальви