українські вірші та картинки анімації про Калину
Калиновий спалах
Уже зів’яли всі осінні квіти,
дерева здійняли до неба віти.
Загуслі хмари, снігом обважнілі,
очікують на білі заметілі.
В пожухлих барвах осені — тривога,
бринить зими німа пересторога.
Та раптом до похмурої картини
багрянцем увірвався кущ калини.
Майстерно кольоровий штрих поставив,
палітру сіру пурпуром розбавив.
Зима оторопіло зупинилась,
і ще на тиждень в гості запізнилась.
автор Леся Вознюк
Калина
Вже червоніти почала калина,
Вона вбирає сонця промінці
І соком наливається невпинно…
Між зеленню — червоні острівці…
Всіх радують, бо так чарівно — дуже!
На ягідках — краплиночки роси…
Яка ж душа залишиться байдужа
До рідної і світлої краси…
У цій рослині, справді, дивна сила,
Вона притягує і погляди, й серця…
То ж кожна господиня посадила,
Як подарунок самого Творця.
Щоб для родини оберегом стала,
Дітей у цьому світі берегла.
Від помислів поганих захищала,
І до порогу не пускала зла…
Під вікнами калина червоніє,
То ж літо до завершення іде.
Є оберіг, то й є в людей надія,
Що радість буде, щастя в дім прийде…
автор Надія Красоткіна
Тече вода з-під явора
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тарас Шевченко
◊◊◊
Червона калино,
Чого в лузі гнешся,
Чого в лузі гнешся?
Чи світла не любиш —
До сонця не пнешся,
До сонця не пнешся?
Чи жаль тобі цвіту,
Чи радощів світу,
Чи радощів світу?
Чи бурі боїшся,
Чи грому з блакиту,
Чи грому з блакиту?
Не жаль мені цвіту,
Не страшно і грому,
Не страшно і грому,
І світло люблю я,
Купаюся в ньому,
Купаюся в ньому.
А вгору не пнуся,
Бо сили не маю,
Бо сили не маю,
Червоні ягідки
Додолу схиляю,
Додолу схиляю.
Я вгору не пнуся,
Я дубам не пара,
Я дубам не пара,
А ти ж мене, дубе,
Отінив, мов хмара,
Отінив, мов хмара.
Іван Франко