українські вірші та картинки анімації про Калину
Калиновий спалах
Уже зів’яли всі осінні квіти,
дерева здійняли до неба віти.
Загуслі хмари, снігом обважнілі,
очікують на білі заметілі.
В пожухлих барвах осені — тривога,
бринить зими німа пересторога.
Та раптом до похмурої картини
багрянцем увірвався кущ калини.
Майстерно кольоровий штрих поставив,
палітру сіру пурпуром розбавив.
Зима оторопіло зупинилась,
і ще на тиждень в гості запізнилась.
автор Леся Вознюк
Калина
Вже червоніти почала калина,
Вона вбирає сонця промінці
І соком наливається невпинно…
Між зеленню — червоні острівці…
Всіх радують, бо так чарівно — дуже!
На ягідках — краплиночки роси…
Яка ж душа залишиться байдужа
До рідної і світлої краси…
У цій рослині, справді, дивна сила,
Вона притягує і погляди, й серця…
То ж кожна господиня посадила,
Як подарунок самого Творця.
Щоб для родини оберегом стала,
Дітей у цьому світі берегла.
Від помислів поганих захищала,
І до порогу не пускала зла…
Під вікнами калина червоніє,
То ж літо до завершення іде.
Є оберіг, то й є в людей надія,
Що радість буде, щастя в дім прийде…
автор Надія Красоткіна
Тече вода з-під явора
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тарас Шевченко
Калинонька
Серед поля, край села
Калинонька зацвіла
Ніби дівчина в віночку
У вишиваній сорочці
Русу косу заплела.
автор Л. Біда
Калинонька
Ось калина над водою
Віти стеле по воді.
Хто це щедрою рукою
Їй намистечко надів?
Червонясте променисте,
Розцвітає, як вогні.
Дай хоч трошечки намиста,
Калинонько і мені.
автор Марія Познанська
◊◊◊
Червона калино,
Чого в лузі гнешся,
Чого в лузі гнешся?
Чи світла не любиш —
До сонця не пнешся,
До сонця не пнешся?
Чи жаль тобі цвіту,
Чи радощів світу,
Чи радощів світу?
Чи бурі боїшся,
Чи грому з блакиту,
Чи грому з блакиту?
Не жаль мені цвіту,
Не страшно і грому,
Не страшно і грому,
І світло люблю я,
Купаюся в ньому,
Купаюся в ньому.
А вгору не пнуся,
Бо сили не маю,
Бо сили не маю,
Червоні ягідки
Додолу схиляю,
Додолу схиляю.
Я вгору не пнуся,
Я дубам не пара,
Я дубам не пара,
А ти ж мене, дубе,
Отінив, мов хмара,
Отінив, мов хмара.
Іван Франко