картинки анімації та українські вірші Зимова казка
Зимова казка
Викотилось сонечко в сині небеса
І сказало сонечко: «Ах, яка краса!
Білий сніг проміниться, щиро виграє,
Самоцвітів скільки тут й ніжних перлів є!»
А й насправді гарно так, справжні чудеса!
Сніг блищить під сонечком, сині небеса!
Річка льодом скована, у снігу поля,
Просто зачудована вся моя земля!
Ще й мороз пощипує всіх за вуха й ніс,
Він на вікна квіточки льодяні приніс.
Сніг іскриться радісно, все довкіл блищить…
Цю зимову казочку хочеться любить!
автор Надія Красоткіна
А Земля, мов казка
А Земля, мов казка, чарівна і біла,
В інеї дерева, скрізь сніжок лежить.
Де весною річка ніжно голубіла,
Там сьогодні біла стежечка біжить.
Всюди тихо-тихо, спокій. Мріє тиша.
І такий чарівний, дивовижний світ.
Гілка не шелесне, вітерець не дише.
Лише червоніють снігурі між віт.
автор Надія Красоткіна
Вітер холодний розгнівано дмуха…
Вітер холодний розгнівано дмуха,
Поміж дворами реве завірюха.
В полі стежинки, шляхи замітає,
В лісі галявини снігом латає.
Сиплються з неба сніжинки сріблясті,
Так любо серцю це диво пухнасте.
Сніг укриває ялинки маленькі,
Щоб було тепло їм і затишненько.
День коротенький і довгая нічка,
Тенькає сумно голодна синичка:
Де б поживитись? Та марно шукає…
Місця тепленького й їжі немає.
автор Генріх Акулов
Ти любиш зиму?
Ти любиш зиму? Розкажи мені.
Коли сніги, хурделиці гуляють,
Завії білі серце звеселяють?
Ти любиш зиму? Розкажи… Я — ні!
Як вітер свище, чорна ніч лягла,
Кудлаті хмари зорі затуляють,
Від холоду дерева замерзають,
Мені ще більше хочеться тепла.
Навколо холод, радості нема.
Мороз. І вітер навкруги гуляє.
Душа і та, здається, замерзає…
О, Боже, милий, нащо та зима?
Ти любиш зиму? Ось вона прийшла.
Все холодить, свої права диктує…
Так сонечка і затишку бракує,
Бракує так душевного тепла.
Закрию штори, свічку запалю,
Хай промінь чорну темінь розганяє.
І хай зима в вікно не заглядає.
Я так тепло і затишок люблю.
автор Надія Красоткіна
Зима
Прокинувся, я рано вранці.
Дивлюся у вікно,
А там зима!
Все білим снігом замело.
А на віконнім склі,
Мороз намалював сніжинки голубі,
Виблискують вони.
І ще на склі,
Другі, малюнки чарівні.
Виходжу на вулицю,
Там, холод, хурделиця,
І лютий вітер завива.
Як той, у лісі вовк голодний.
Зима, зима, прийшла зима.
Покрились льодом,
Виблискують на сонці,
Як дзеркала.
Ставки, і ріки, і озера.
Як в казці, зачаровані,
Покриті інієм,
Стоять кущі, дерева.
Немов гірлянди срібні,
Хтось порозвішував на них.
З дерев, сніжинки,
Кружляючи мов в танці,
Тихенько падають на сніг.
Повибігала дітвора із хат.
Кидаються сніжками,
Катаються на лижах,
Ковзанах, санках.
Вони сміються і радіють снігу.
І тільки птахи,
Туляться до хат,
Синички, горобці і снігурі,
Шукають їжу у кормушках,
І ждуть кінця зими.
І хочуть вже вони,
Тепла, весни і сонця.
автор М.В. Савосюк
ще вірші та картинки анімації