українські вірші та картинки анімації про Грудень
Грудень
Порожні гнізда, холодний вітер,
Пливе рікою останній лист.
Спить чорна хмара на чорних вітах,
Спить, наче хмара, старезний ліс.
Оце вже й грудень. Оце так трудно
Відходить осінь у даль доріг.
На тихі села, на степ безлюдний
Повільно падає перший сніг.
автор Микола Луків
Грудень
Грудень швидко проминає,
Рік до краю добігає,
Будуть свята, коляда,
Повні келихи вина.
Сміх дівок чарівних звабить,
Від журби мене позбавить.
Розпочнеться рік новий,
Наче Фенікс вогняний,
Світ відновиться з пітьми,
До квітучої весни…
автор Андрій Чвартковський
Грудень
Холодно…
Маленькі кришталики снігу
Блищать у ліхтарному світлі.
Гарно…
Зима остаточно вступила
В законні свої володіння.
Біло…
Навкруг біла чиста перина
Вздовж стежки ростуть кучугури.
Тихо…
В домівки, в тепло поспішають
Блукаючі змерзлі фігури.
Вітер…
Кида заметілі в обличчя.
Панує на вулиці студінь.
Зимно…
Поволі, ліниво і кволо
Нарешті прокинувся грудень.
автор Сергій Білий
Грудень-козак
Грудень ніг не намочив,
Грудень сонцем двір умив.
Срібний подих, срібний слід,
Ще нівроку… Ще не дід!
Грудень махом без вагань
Випив воду з калабань.
Грудню, ти у нас козак,
На всі витівки мастак.
Тільки треба у двори
Натрусити сніг згори.
Білу хмару запрягти,
Голу землю зодягти.
автор Н. Карпенко
Грудень – первісток зими
Відійшла в минуле осінь.
Грудень – первісток зими –
оглядає володіння.
Сніг іскриться під саньми.
В білих шатах ліс дрімає.
Кригою взялись річки.
І виблискують під сонцем,
я посріблені стрічки.
Навкруги панує спокій,
а сусідньому дворі
червоніють горобини,
ніби спалахи зорі.
автор Лідія Кир′яненко
В грудні
Раптовий сніг упав на землю,
завис нечутно на гілках,
і забіліла сосен зелень
у неполоханих гайках.
Вже влаштувавсь ведмідь на зиму
в барлозі темній і зручній,
лежить і згадує ожину —
і усміхається у сні.
А змерзлі клени та берези
ховають ноги в теплий сніг
і затихають обережно
аж до далекої весни.
автор А. Костецький
1 2