Шипшина

У слов’ян шипшина-символ здоров’я, благополуччя, краси, молодості та любові.
З давніх-давен шипшина цінувався як оберіг: вірили, що її гострі колючки відганяють злих духів і відьом. Для захисту від них гілки дикої троянди вішали над дверима будинку, над колискою.
Для залучення любові дівчата носили намиста з його ягід, а для вдалого заміжжя дівчині потрібно було зрізати квітку шипшини, засушити і зберігати під своєю подушкою. Вважали, що умивання водою, настояної на шипшині, зберігає молодість та красу. А якщо її посадити навколо будинку, то там завжди буде мир і благополуччя.

Під час цвітіння бабусі сідали під кущ шипшини та розповідали онукам казки – вважалося, що так діти швидше позбудуться страхів. Заборонялося ламати шипшину, а якщо доводилося, то під ним залишали дари, просили вибачення.

Наші предки навіть відзначали свято шипшини — 6 червня. Водили навколо хороводи, співали обрядові пісні, готували частування. Вважалося, що саме з цього дня починається справжнє літо: зацвів кущ шипшини — зустрічай літо, почервоніли його плоди—проводжай літо.

Існує безліч легенд про цю чудову рослину
Так, за старовинним переказом, повалений Богом з неба Сатана, задумав знову піднятися туди по стовбуру шипшини. Господь вгадав його думки і зігнув гілки і колючки шипшини до низу.
Українська легенда про шипшину
Колись в одному селі жили хлопець з дівчиною, які любили один одного і мріяли одружитися.
Але то були нелегкі часи і на їхнє село налетіли ординці. А як побачив їх ватажок, дівчину небаченої краси, що купається в річці, тут же наказав привести її до себе. Накинули дівчині на шию аркан, притягли до кривоногого. А він, вражений її красою, запропонував дівчині перше місце в своєму гаремі, але та з презирством відмовилася. Тоді ватажок вирішив поглумитися над нею, а потім продати. Але як тільки він наблизився до красуні, дівчина кинула в очі мучителю жменю піску, а сама вискочила з намету і побігла. Наздогнали її ординці на вершині пагорба, оточили, і тоді вона кинулася з кручі вниз. Там, де впали на землю краплі дівочої крові, виріс небачений досі кущ з рожевими квітками. Побачив їх ватажок кочівників, хотів зірвати, але всі гілки раптом вкрилися гострими шипами. Люди назвали цю рослину шипшиною, а гору біля села — дівочою.