українські вірші та картинки анімації про Нагідки

листівка анімація квіти нагідки календула

Нагідки
Нагідки або Календула від латинського Calеndula — трав’яниста рослина сімейства Айстрові.
По квіткам календули можна дізнатися час – вранці квіти розпускаються, а ввечері закривають свої пелюстки. Одні квіточки відцвітають, інші розквітають, відбувається постійне оновлення. Стародавні римляни помітили це, і назва квітки пов’язали з календарем, в давньоримському календарі calendae — означало перший день місяця.
У слов’янських народів назва квітки підкреслює незвичайну форму вигнутих насіння, звідси і назва квітки нагідки.

Календула стала популярною після того, як королева Маргарита Наварська назвала цю рослину улюбленою квіткою і наказала вирощувати її у своєму саду. У Люксембурзькому саду стоїть скульптура королеви, яка тримає квітку календули в руках.
Іспанські дівчата вірять, що за допомогою календули можна зберегти любов і вірність коханого. Для цього необхідно виростити квіти на землі, де залишилися сліди коханого.
А у ацтеків квіти календули вважаються посланцями богині любові. Вони символ вічного життя.
Китайці вважають календулу символом довголіття.

З ранньої весни до пізньої осені радують нас нігтики. Не проходьте повз, подивіться, як маленькі сонечка дарують своє тепло, піклуються про нас, зцілюючи від хвороб! Посміхніться, і нехай ваше життя наповниться світлом і теплом!

Легенда про лікаря та нагідки
Колись-то давно в одному селі жив юнак, який вивчав цілющу силу рослин і лікував людей.
До хлопчини з усіх околиць стали приходити люди з проханнями вилікувати різні нездужання та хвороби. Все б було добре, якби доброму лікареві не позаздрив один злий чоловік…
Одного разу селяни гуляли з нагоди свята, на столі було багато пиття та страв. Люди їли, пили та веселилися. Та був серед них чоловік, який задумав недобре. Він запропонував хлопцеві покуштувати вина. Той авжеж не знав, що подане питво було з отрутою, та й випив все, не залишивши ні краплі.
Не минуло й хвилини, як юнак відчув, що помирає. Тоді він покликав до себе людей і заповідав після своєї кончини закопати в землю ніготь, зрізаний з його пальця лівої руки.
Хлопчина помер і люди виконали його прохання. На тому місці, де був посаджений ніготь хлопця, виросла лікарська рослина чудової краси з золотими квітами.
На згадку про доброго та славного юнака, жителі села прозвали цю диво — квітку Нагідки.

листівка анімація квіти нагідки

Нагідки
В журавлині ключі я вплітаю пекучі тривоги,
В їх «курли» я вчуваю і сум свій, і муки, і біль,
Я в них крила прошу до батьків долетіти порогу:
Скуштувати я хочу згорьовані хліб їх і сіль.

Обійму нагідки, що плекали матусині руки
І зберу пелюстки, мов дитячі надії мої,
Бо оті нагідки – то цілющі небачені ліки,
Що у мріях я брав у далекі незнані краї.

А тепер журавлів би просив, щоб до вас долетіти:
Надивитись на вас, постарілі нагідки-батьки,
Я хотів би у вас лиш одного прощення просити
І молитись за вас, щоб жили ви щасливо віки,

Щоб духмяні квітки усі болі й тривоги забрали,
А в насіннях теплилась одна незрадлива любов…
І тому, що зібрав насінин нагідочок так мало –
Перейму журавлів і проситиму крил у них знов…
автор Grigory

картинка анімація квіти нагідки

Нагідки під ногами
Помаранчевий, рожевий і блактиний —
Небосхил обмежень барв немає:
Небо квітне, серце квітне,
Вся душа моя пестрить, волає.
А за віконечком хмари все танцюють,
А на ґаночку тіні нагідки топтають,
Щоб помаранчевий їх цвіт згубити:
Ні, не суперники вони небесні,
Що засівала їх бабуся повесні.
Але світанок має свій початок і кінець,
Тож, день рухливий зустрічають м’язи:
Біжи, лети і йди кудись ти навманці,
Щоб не пролежати пестливий, дивний день.
А доки я ласкаво поцілую твої в’язи,
Адже все тіло твоє — то моя мішень,
В яку я влучила на щастя і на диво.
автор Валері

Нагідки
Розквітли на городі нагідки,
Голівки майже сонячного складу,
Це квіти на вибагливі смаки,
Не кожен зрозуміє їх принаду.

Вони не мають вишуканих чар,
Хоч квіти щонайвищого гатунку,
Бо їх полуденний, як сонце жар
Нікому не відмовить в порятунку.`

Зігріють душу, потамують біль,
Поділяться з бджільми солодким медом.
У цьому їх покликання і ціль,
І непорушне, благочинне кредо.

Ці скромні, такі милі квіточки,
Що звикли квітувати на городі,
Як наші українські жіночки,
Не навчені кохатися на вроді.

Хоч мають хист і розум, і смаки,
На себе витрачати кошт не звикли.
Любіть, цінуйте їх, чоловіки,
Пильнуйте, щоб вони, якось, не зникли.
автор Магда

ще вірші та картинки анімації:
Квіти літа
Соняшники
Космеї

більше квітів на сайті за алфавітом