Зимові фрукти

Культура лимона має давнє коріння, а батьківщиною його вважаються Індія та Індокитай, де вони ростуть в дикому стані біля підніжжя Гімалаїв.
У Китаї лимон вирощували ще за 2200 років до н.е, знали про його цілющі властивості і вживали для лікування багатьох захворювань.

Араби завезли лимони з Єгипту в Палестину в X столітті, а вже звідти в XIV столітті хрестоносці доставили його в Італію і Сицилію.

В епоху Відродження лимон використовували як протичумний засіб. Рекомендувалося пити лимонний сік як запобіжний засіб від отрути та чуми.
У XVIII столітті англійські моряки брали з собою в плавання лимони, сік яких вважався прекрасним засобом проти цинги. Був навіть виданий указ про щоденну видачу екіпажам кораблів порції лимонного соку: по 30г в день.
У тому ж XVIII столітті почали культивувати лимонні дерева в садах Грузії. В даний час лимон розводять в субтропічній зоні Кавказу. А найбільші в світі плантації лимонних дерев — в Італії.

Легенда про Лимон
Давно це було… улюблений слуга царя Хосрова за якусь провину потрапив в немилість. Розлючений повелитель велів негайно посадити свого слугу до в’язниці і наказав стражникам годувати ув’язненого тільки одним видом їжі.

На питання, яким саме, владика, змилостивившись, відповів:
— Нехай вибирає сам.
Бранець попросив давати йому тільки… лимони.
А здивованим стражникам пояснив:
— Аромат лимона буде веселити мені думки, шкірка плодів і зерна будуть корисні для мого серця, у м’якоті ж лимона я знайду собі їжу, а соком буду тамувати спрагу.