українські вірші та картинки анімації Хризантеми та сніг
Мої хризантеми засипало снігом…
Мої хризантеми засипало снігом.
Печально схилили голівки вони,
Пригнічені лютою долею, лихом.
Не бачити квітам красуні-весни.
В саду бешкетує вітрище пихатий,
Зриває з дерев почорнілі листки,
Накидав скрізь снігу. Не видно вже хату.
А квіти напнули сріблисті хустки.
Повільно мороз походжає по саду.
Спускається вечір похмурий, сумний.
Доріжки зникають під снігом лапатим.
А квіти в заметах чекають весни.
автор Таміла Пироженко
Мороз
Ще вчора гарно хризантеми квітли,
А вже вночі усе мороз скував.
І стало мало всім тепла і світла.
А білий колір все до рук прибрав.
І побілив мороз квітки й травичку,
І гілочки безлисті побілив.
В льоди чудні він закував нам річку,
Узяв з води кристалики зробив.
Ах, цей мороз! Таке вже виробляє,
Йому даєшся диву всякий раз.
То іскрами під сонечком заграє,
То дише холодом, а все ж чарує нас.
автор Надія Красоткіна
Хризантеми замерзлі в снігу
Хризантеми замерзлі в снігу
Опустили голівки і плачуть:
– Пані Анно, в шалену пургу
Що для ока квітки наші значать?
Люди швидко дістали із шаф
Довгі светри і теплі вушанки.
А нас просто охоплює страх:
Хто поставить нам хатки-бляшанки?
Он троянди зігріті теплом
І крізь дах поглядають сонливо,
У достатку, захищені склом,
На мороз позіхають ліниво.
Вітер їм не зрива пелюстки,
Завірюха мина стороною,
І тендітні зелені листки
Прокидаються свіжо весною.
Ми ж міцного не знаємо сну
І турботи від осені-мами,
І чекаєм на тітку-весну
Вже засохлими, злими кущами.
У садку утворився каток,
Тягнуть діти із хліва санчата,
І не хочуть вже плéсти вінок
З наших квіток замерзлі дівчата.
На подвір’ї крилата зима
Вже готує із криги лаштунки,
І сміємося цвітом дарма –
Дітлахи новорічні дарунки
Все чекають від Діда з мішком,
I той щедро дари презентує.
Нам же, вкритим холодним сніжком,
Навіть ковдру стару не дарує.
Нащо граємо кольором ми?
Серед снігу палаєм усюди?
Всі любуються шармом зими.
Хризантемам не дякують люди.
автор Анна Берлинг
Мамині хризантеми
Хризантеми горну до серденька,
Вони душу мою зігрівають,
Їх любила завжди моя ненька,
Вони в дитинство мене повертають.
Мороз перший на землю ступає,
Стає мама тоді клопотати,
Ніжно квіти вона пригортає,
Час забрати уже їх до хати.
А під вечір в кімнаті ті квіти,
Ароматом наповнена хата,
Ми радіємо – ще малі діти,
І щаслива усмішка у тата.
Довго тішить краса земна очі,
Землю снігом зима покриває,
Хризантема і та жити хоче,
І ще дужче вона розквітає.
Ходять спогади всюди за мною,
Пригорну лиш до серця ті квіти,
І наповниться серце журбою,
Що не може їм мама радіти.
Посадила я їх на могилу,
Хоч не зможе їх ненька зігріти,
Але мають вони таку силу,
Що ті спогади в серці не вбити.
автор Антоніна Грицаюк
ще вірші та картинки анімації:
Квіти Осені
Квіти Зими
Троянди та сніг
Квіти Весни