українські вірші та картинки анімації до свята Покрова
В Україні Покрова — найбільше свято: у молоді починався сезон вечорниць, а у господарів — період весіль, і юнаки залюбки брали участь у весільних обрядах.
Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем — каже українська приказка.
Загальновідомою ознакою Покрови є те, що вона покриває землю або листям, або снігом.
До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої.
До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільські роботи на землі, зібраний урожай та більш-менш вільний час дають можливість для проведення весіль. Це найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні. Згодом, під впливом християнства, виникла традиція, що дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати на святі Покрови у церкві і помолитися:
— Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку,
— Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду
— Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою
Це свято — покровитель весіль, початок сезону на сватання та весілля, які закінчувались за два тижні до Пилипівського посту.
Сніг дає привід порівнювати сніговий покрив з весільним покривалом, а оскільки в цей час свідомо призначене і свято Пресвятої Богородиці, то ці порівняння розповсюджуються і на неї.
У народі покривало – фата, вважалося дуже важливою весільною оздобою, взагалі слугувало ознакою заміжжя. За описами арабського письменника XII ст. свідчиться, що якщо комусь подобалась дівчина, то він накидав їй на голову покривало і вона мусила стати його дружиною, точніше, мабуть, це була пропозиція до шлюбу. Та і зараз ми знаємо, що весільна фата ще широко представлена у весільному обряді.
Як відомо, після одруження дівчина була вже молодицею і мала покривати голову наміткою чи хусткою. Намітка — це стародавнє вбрання заміжніх жінок, яке зав’язували навколо голови. Вже після просватання дівчині-нареченій покривали голову хусткою.
Прикрила всю землю золотом Покрова
Прикрила всю землю золотом Покрова.
Золотим став сад наш, поле і діброва.
А та позолота, з люблячого серця,
прикрашає світ весь, теплотою ллється.
Нема більше злата дорожчого. Знаймо.
Те, що нам дається, всі оберігаймо.
Дорослим й маленьким сили хай додасться,
й козакам відважним, що бережуть щастя.
Позолота світла у саду і в полі,
то лиш знак Святої ніжної Любові.
Невидиме Світло силу більшу має,
Матінка-Покрова світ оберігає.
Не тримайтесь, люди, за тверде те злато.
Є те, що міцніше. Гляньте, як багато….
Є те, що незримо — Покровоньки крила.
В Доброті й Любові наша з вами сила.
Вітаю всіх зі святом Святої Покрови. Зичу
здоров’я міцного, радості, взаєморозуміння,
душевного тепла, віри в краще майбутнє.
автор Надія Башинська
Свято Покрови
Осінь ластиться немов би руда кішка,
Листячком торкається до наших ніг,
Вітер кидає у листопад горішки,
В небі світить ніжне сонце-оберіг…
Зморщився незірваний, висить на гіллі
Темно-синій, переспілий виноград,
І шпаки танцюють, ніби на весіллі,
Падає додолу ягід зорепад…
Жовте яблуко висвічує боками,
Серед голих гілок схоже на ліхтар,
Сиротливо тулиться щодня до брами,
Як бездомний сірий пес — туман…
Зимний вітер нас лякає снігопадом,
В день Покрови відбуваються дива,
Сунуть грізні хмари, наче на параді,
А річки в обіймах тонких покривал…
Знов накрила плечі довгим омофором
В церкві Божа Мати грішних християн,
Молитовні пісні зазвучали хором —
Справжнє свято завітало до слов‘ян!
автор Ольга Шнуренко
Покрова
Стоїть Мадонна в білому Покрові.
Над Всесвітом стоїть вже стільки літ!
І сяйвом материнської любови
Оберігає і рятує світ.
Ідуть до Неї немічні і хворі,
Несуть дітей, ведуть калік, сліпих,
Ідуть до Богоматері у горі,
Щоб змилувалась, зглянулась на них.
Ідуть до Неї праведні і грішні:
Кого не милують життєві бурі-битви.
Засмучені, згорьовані, невтішні
Несуть свої скорботи і молитви…
Жертовністю і вічністю любови
Торкається всіх душ, усіх сердець
Мадонна в білосніжному Покрові
Довершености й святости вінець.
Душевний спокій змученим поверне,
Коли спіткає їх тяжка пора.
До зір покличе крізь колючі терни,
Засвітить свічі віри і добра.
Стоїть Мадонна в білому Покрові
Над плином поколінь, над плином літ.
І силою вселенської любови
Оберігає і рятує світ.
автор Надія Кметюк
1 2